Іванна Сабадош – Намалюю я дракона

Намалюю я дракона

Намалюю я дракона.

Фарба в мене є червона.

Допоможе він здолати

Ворогів усіх заклятих.

 

Порозвішую знамена,

Дух свободи в мене в генах.

Буду щиро гімн співати,

Україну захищати.

 

30 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Іванна Сабадош – Україно!

Україно!

Бідна наша Україно!

Опускаюсь на коліно

І молюся щиро Богу

За добро та перемогу.

Не дружи із ворогами,

Що руйнують наші храми.

Знаю, дуже ти страждаєш,

Гірко сльози проливаєш.

Не дамо тебе образить,

Смерть хай недруга уразить!

Всіх озброїмо солдатів,

Поскликаєм депутатів.

З окупантами чужими

Обійдемся без війни ми.

Наша люба Батьківщино,

Всіх збери нас воєдино!

Забуяй мільйоном квітів,

Будь найкращою у світі!

 

13 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

Іванна Сабадош – Я люблю свою країну

Я люблю свою країну

Я люблю свою країну –

Волошкову Україну,

Золотистий  лан пшеничний,

Ліс зелений фантастичний.

Батьківщино люба, мила!

Скільки крові ти пролила

За добро, за кращу долю

І за правду, і за волю!

Діти-зрадники-іуди

Забивали ніж у груди.

Ти ж терпіла та ридала,

Та синів не проклинала.

Час настав і нам повстати,

Захистити рідні хати,

Всі незгоди побороти,

Ми ж бо справжні патріоти!

Хай звеличиться держава!

Всім героям нашим слава!

Слава Україні!

Героям слава!

 

13 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Іванна Сабадош – Наша мова

Наша мова

Чиста, ніжна, веселкова

Солов’їна наша мова.

Мова думки, мова мрії,

Мова трав і вітровіїв,

Хмари шепоту з дощами,

Слова батька, пісні мами,

Мова діда, мова внуків,

Молитовних чистих звуків,

Мова книги і розмови…

Скільки ж барв у нашій мові!

12 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

Іванна Сабадош – Мама

Мама

В мене мама – журналіст,

В неї є до слова хист,

Пише швидко та багато,

Йде на працю, як на свято.

Дуже любить рідний край,

Кострубатий водограй

І співати, й віршувати,

Фрази сіять, рими жати.

Неньки перший друг – блокнот,

В ньому записів п’ятсот.

Та щоб їх перечитати,

Треба добре мову знати.

12 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

Іванна Сабадош – Панна Бджілка

Панна Бджілка

 Для Миколи Ведмедері

Танцює на маках,

Співає в польоті.

Маленька комаха

Щодня у роботі –

Панна Бджілка!

Голівка пухнаста,

Багата уява,

Одежа смугаста

У неї, яскрава,

Наче зірка!

 

Радіє струмочку

І зелені м’ятній,

Живе у садочку,

У хаті ошатній –

Панна Бджілка.

В корзину складає

Нектар ароматний,

До неї гукає

Вітрисько огрядний –

Дуже дзвінко!

 

Жуки – її друзі,

Метелики літні.

Найкраща у лузі,

Найліпша у світі

Панна Бджілка!

На кухні казковій

У неї в пакунках

Напої медові.

Вона же чаклунка,

Чародійка!

10 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Іванна Сабадош – У ріднім Хусті

У ріднім Хусті

У ріднім Хусті

Сади найкращі,

Всі люди – друзі,

Всі роботящі.

 

Весела Тиса

Щодня у полі,

Як та актриса,

Міняє ролі.

 

Цвітуть нарциси,

Як білий острів,

Листочки-списи

В них досить гострі.

 

Пташки співають,

Без нот чудово –

То розмовляють

Вони казково.

 

Плете з проміння

Павук світанок

А від старіння

В руїнах замок.

 

Дзвіниці храмів,

У нас усюди

І кожен камінь

Хустянам любий.

 

Будинки гарні,

Довкола чисто

І у кав’ярні

Завжди туристи.

 

Тут люди – браття,

Усі – родина,

Тут Закарпаття,

Тут Україна!

 

У нашім місті

Дуби – гіганти

Й такі барвисті

В дітей таланти!

6 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

Іванна Сабадош – Вітер, вітер, вітерець

Вітер, вітер, вітерець

 

Вітер, вітер, вітерець

І пустун, і молодець!

То кричить, то тихо дише,

Вишні гілочку колише,

Білу пташку паперову

У руці несе в діброву.

 

Вітер, вітер, вітерець

І безумець, і мудрець!

То веселий, то сердитий,

Він – дивак талановитий.

Знає всі принади волі,

Бо живе на видноколі.

 

Вітер, вітер, вітерець,

Як пастух для хмар-овець!

Квіти гладить бородою,

Умивається росою.

А до мене крізь віконце

Ходить в гості, як і сонце.

 

4 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

 

Іванна Сабадош – Як з’явилася в Хусті Долина нарцисів

Як з’явилася в Хусті Долина нарцисів

У високих горах, майже під небом, протягом багатьох сторіч росли прекрасні таємничі квіти. Формою вони нагадували зірки, а жовтими серцевинами – золоті персні. Вітер дуже любив милуватись ними, гладив білосніжні голівки та зелені, схожі на човники, листочки. Але більше часу вітрисько-дідуган проводив не в лісі, а в долині, тож одного разу витяг із землі один нарцис і переніс собі в широкий лан, щоб диво-квітка була ближче до його домівки. А спав вітер у кроні старої верби, де звив собі, наче птах, затишне гніздечко.

Прижився нарцис у невідомій місцині, але сумно йому було: брати та сестри залишились далеко. Не тішили квітку ні барвисті метелики, ні мелодійні пісні жайворонків.

Одного разу приповз до нарциса равлик і побачив на стеблі прозору сльозину, що вигравала всіма барвами веселки.

-Чому ти плачеш? – запитав він.

-Бо мені дуже одиноко. Якби поруч виросла хоч одна квіточка, хоч єдина рідна душа з’явилася б… а так, немає з ким ні поговорити, ні помовчати.

Равлик пошкодував нарциса. Він знав, що робити. Покликав на допомогу хробачка, який зарився вґрунт і розділив цибулину на дві частини.

-Наступного року, коли розцвітеш, уже матимеш подругу, – заспокоїв нового знайомого равлик.

І справді, весною, прокинувшись від зимової сплячки, нарцис побачив, що неподалік тягне бутон до сонечка ще одна тендітна квіточка. Тепер він мав з ким гомоніти, усміхався і більше не журився.

Минуло кілька років і все поле, на яке із гірських долонь потрапив нарцис, укрилося дрібним розсипом білосніжних рослин. Маленький красень дякував равлику за допомогу і почувався безмежно щасливим.

А вітрові із дня на день ставало в полі все гірше і гірше, він не міг сплющити своїх прозорих очей. Лісова фея покарала злодія, попередивши, що якщо він засне біля нарцисів – більше не прокинеться.

Сьогодні Долина нарцисів дуже багата на рослинний і тваринний світ. Тільки вітрисько більше не спить на своєму дереві, а перебрався на Замкову гору.  Щороку, протягом цілого травня, на світанні приходить він нишком поглянути на прекрасні улюблені квіти, вдихнути незабутнього аромату і ковтнути хоч краплю п’янкого медового нектару.

 3 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

*Робота Іванни Сабадош “Равлик і нарсиси”, гуаш, папір

Іванна Сабадош – Хуст і Тиса

Хуст і Тиса

Жив собі у мальовничій долині Карпат бідний парубок. Усе, що він мав – це сопілка, яку завжди носив із собою. Звали цього хлопця Хуст. Одного разу він пас вівці і награвав улюблений верховинський мотив, а неподалік проходжалась із білою парасолькою в руках панська дочка. Тису настільки зачарувала незнайома мелодія, що вона вирішила з’ясувати, хто то так душевно грає.

Хуст був високим, струнким та вродливим хлопцем, тож дівчина одразу ж закохалася у нього. Спочатку вона підглядала за ним із-за дерев, але потім не витримала і підійшла. Парубкові дуже сподобалась красуня-Тиса. Почали вони таємно зустрічатись. Так тривало кілька років.

Але якось про їхні стосунки довідався пан. Він страшенно розлютився, що його єдина донька вподобала собі бідняка. Вирішив чоловік позбутися небажаного залицяльника – найняв лучника, щоб той застрелив Хуста. Панський агент почав стежити за закоханими і під час побачення випустив отруйну стрілу, та випадково влучив не у хлопця, а в панську дочку. Помираючи, дівчина заплакала і з її очей полилися не сльози, а посипались духмяні нарциси.

-Не журися, я завжди буду поруч – сказала вона… і стала річкою.

-Немає сенсу жити без тебе, – згорьовано промовив Хуст і перетворився на міцну кам’яну фортецю. Із того часу він завжди дивиться на прекрасну кохану Тису із високої гори, а сльози дівчини-річки щовесни розквітають білосніжними нарцисами.

Минуло багато років, люди заселили Притисянську долину, побудували місто й назвали його Хустом.

Одного разу під час грози у замкову вежу влучила блискавка, стіни поруйнувалися, але залишки фортеці стоять і донині, їх не знищить ні час, ні природні лиха. Вони будуть зажди, поки маленьке закарпатське містечко омиватиме своїми водами горянка-Тиса.

 3 травня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

*Робота Іванни Сабадош “Хуст і Тиса”, папір, акрілові фарби