Іванка Сабадош – Нарцис і Тиса

Нарцис і Тиса

З Нарцисом Тиса обнялась
У теплий день весняний,
В коханні вічнім поклялась,
Бо вабив квіт духмяний.

Легенько гладила ріка
Біленькі пелюсточки.
Неслась мелодія дзвінка,
Стояв же красень мовчки.
Водицю розглядав Нарцис.
Сміявся гордо травень.
Стебло рослинки, наче спис –
Впиралося у трави.
Лице мав гарне, молоде,
І вуса золотисті,
А на листочках де-не-де
З росиночок намисто.
Ураз у дзеркалі старім
Нарцис себе побачив…
Неначе з неба вдарив грім!
В водоймі зірка наче!
Фатальна пристрасть у душі
Заграла, закипіла.
Немов порізали ножі
Усе тендітне тіло.
Вродливець дуже затужив,
А Тиса розгнівилась,
Чекала же реальних див,
Та мрії не здійснились.
Махнула хвилькою вона
Й ураз зі сліз прозорих
В полях розки́дала весна
Нарцисів ціле море.

Ріка, що збігла з синіх гір,
Нарцис поцілувала.
Не розлюбила до цих пір,
Хоч доля не з’єднала.

 

1 березня 2015

© Copyright Ivanna Sabadosh 2015

Іванка Сабадош – Біля Хуста Красне поле

Біля Хуста Красне поле

Біля Хуста Красне поле.
Бачить Сам Господь.
Там Карпатську Україну
Боронив народ.

За свободу воювали
Хлопці січові,
Квіти кров’ю повили
На своїй землі.

За синами голосила
Тиса гомінка.
І віночки приносила
На курган ріка.

Вже пройшло немало часу,
Люди ж дотепер,
Наче до іконостасу,
Йдуть у смерті сквер.

Славлять предків тих, що стали
Світлим сяйвом зір,
Що за волю повмирали
Між Карпатських гір.

 

1 березня 2015

© Copyright Ivanna Sabadosh 2015

Іванка Сабадош – Мій Хуст

Мій Хуст

Там, де вкупі де Рі́ка й Тиса
кожен день співають блюз,
Там росте ялина сиза,
там прекрасне місто Хуст.
Там нарцисове намисто
Щовесни вдягає лан,
М’яч підкидує вітрисько,
розганяючи туман.
Там пасуться білі коні
серед райдужних садів,
А росинка у долоні
пахне крилами птахів.
Там, де кличе рідна мати
з паляницею за стіл,
Усміхаються Карпати
зеленяві звідусіль.
Там, де сонечко щоранку
додає для праці сил,
Там старі руїни замку
підпирають небосхил.

1 березня 2015

© Copyright Ivanna Sabadosh 2015