Іванка Сабадош – Як я провела літні канікули

Як я провела літні канікули

(твір-роздум)

 

Був чудовий літній день. Ми з бабусею пішли на річку. З нами була собачка Діна зі своїм цуценям Чорнявкою. Ми подались через поле. Цвіли маки, фіалки, кульбабки та інші польові квіти. Літали метелики й бджілки. Вони нагадували цвіт бузку. Комахи збирали нектар. Голосно співали пташки.

Ось і річка. Я дуже зраділа, бо мені було дуже тепло. Ми роздягнулися й пішли купатися. Діна зайшла з нами у воду, а Чорнявка боялася швидкої течії. Я взяла її на руки й викупала. Їй дуже сподобалося. Вода була чистою і прозорою, нагадувала скляну поверхню. З берега я бачила, як блискотіли животики рибок. Ми годували їх печивом,насінням соняшника. Рибки хапали корм і розпливалися. Раптом до них підкралася змія. Вона вирішила поласувати маленькими водяними невинними істотами і, схопивши одну, швиденько проковтнула. Діна хотіла наздогнати зміюку, але я покликала її й собака покірно підійшла до мене. Потерши свою чотирилапу подругу рушником, висушила їй шерсть та дала дві жмені печива.

Ми з бабусею засмагали і Діна вляглася біля нас на килимкові. Через деякий час собака пообідала разом з нами – ми їли смачний суп, а вона – шматок м’яса.

Після обіду я пішла шукати гарні каміння і знайшла маленький пагінець соняшника. Він нагадував тендітний зелений бантик. Поруч росла ромашка. Вона була схожою на білі вітрила серед смарагдового моря трави. А неподалік тягнули бутони до сонечка дивовижні дзвіночки. Рослини здавалися крихітними капелюшками і синіли, мов безмежне небо.

Через деякий час до нас прийшла матуся. Я дуже зраділа і підбігла до неї. Ми обійнялися. А бабуся пригостила маму яблуками. Діна  теж просила від нас фрукти і поводилася настільки кумедно, що ми всі розсміялися.

Незабаром ми знову пішли купатися. Посередині ріки я побачила незвичайну рибку з коричнево-чорною лускою. Вона була полосатою, наче зебра. На щастя, мама взяла з дому фотоапарат і встигла зафіксувати не пам’ять це дивовижне підводне створіння.

Коли настав час повертатися додому, ми прибрали за собою сміття, рештки їжі і склали в пакунок, забравши його з собою.

Наша дорога знову пролягла через поле. Уже майже біля хати мені поталанило знайти підкову. В народі кажуть, що вона приносить щастя. З хорошим настроєм я несла свою знахідку, наче скарб. Мама з бабусею похвалили мене за уважність і гострий зір. Я навіть почервоніла.

Аж раптом я зустріла свого друга Славу.

Привіталася до нього:

-Привіт!

-Добрий день, тьотю Марино, тьотю Моріко. Салют, Іванко! – відповів хлопчик. – А можна погладити твоїх собачок?

-Можна, звичайно, – відповіла йому.

Він акуратно торкнувся рукою шовковистої шерсті спочатку Діни, потім Чорнявки і всміхнувся.

-Ну, я побіг. Пока і до побачення, – промовив уже віддаляючись Слава.

Біля будинку я ще трохи побавилася з собаками, а у дворі на мене вже чекали наші німецькі вівчарки: Тора, Ріта, Тора, Шеба і ще одна Діна.

Дідусь хотів мене налякати і сховався в гаражі, видаючи дивні звуки. Але йому не вдалося, впізнавши його за голосом, я побігла до нього, щоб показати підкову. Він пообіцяв купити мені кукурудзяні палички. З Діною та Чорнявкою, мамою та бабусею ми зайшли до оселі. Переодягнувшись, я подивилася мультфільм «Спіріт» і пішла нагадати дідусеві про його обіцянку.

У магазин «Берізка» ми поїхали на автомобілі. Мені купили не тільки палички, але й шоколадку «Мілка» та сік «Садочок».

Увечері разом зі Славою та батьками я гуляла і милувалася зоряним небом. Ми побачили кілька падаючих зірок, комету і довго роздивлялися непізнане та загадкове небо, милувалися місячними кратерами та спостерігали за кажанами і совами.

Так закінчився цікавий та наповнений приємними сюрпризами один з днів моїх літніх канікул.

30 листопада 2013

© Copyright Ivanna Sabadosh 2013

 

Іванка Сабадош – Фарби


Фарби

Жили-були собі на світі фарби. Кожна мала свій характер і свою вдачу. Червона фарба була гордою, а зелена з неї насміхалася. Синя постійно захищала червону, тому що мала добре серце. Жовта ж нагадувала сонце – була і золотистою, і круглою, і всіх загрівала своєю посмішкою.
Одного разу дівчинка вирішила помалювати. Фарби почали сваритись, бо кожна хотіла першою залишити свій штрих на малюнку. Але дівчинка їх не слухала. Коли малюнок був готовим, фарби здивувалися – як гарно вийшло. Вони зрозуміли, що кожна з них потрібна і виконує свою роль. Із того часу фарби ніколи не сварилися.

 

 

4 жовтня 2013

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

Іванка Сабадош – Моя улюблена іграшка

Моя улюблена іграшка

У мене багато іграшок, але найулюбленіша – собачка Рекс. Він коричневого кольору, мов плоди кінського каштану, із нашийником та повідком. Розкажу вам історію.
Одного разу я вирішила покупати Рекса. Коли помила його і висушила, кошлата шерсть собачки розпушилася, мов парашутики кульбаби. Спочатку я злякалася, а потім розсміялася. Він виявився таким гарним та кумедним!

 

4 жовтня 2013

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013