Иванна Сабадош – Луна

Луна

По небу плывёшь, как лодка,
Похожа чуть-чуть на рыбку.
А облачко, как из хлопка,
Скрывает твою улыбку.

Ты в комнату смотришь нежно,
Приносишь в ладонях вечер.
Тебе между звёзд не тесно?
Тебя не качает ветер?

То круглая ты, как блюдце,
То тоньше  столовой ложки.
К тебе бы хоть раз коснуться.
Мешает стекло в окошке.

 

Іванка Сабадош – Ніченька

Ніченька

Небо темніє плямою,
Тихо молюся з мамою.
Сонце згортає промені,
Очі ховає втомлені.

Зорі здаються квітами,
Гладить їх вишня вітами,
Мла світ лякає маскою,
Мрія літає з казкою.

Блимає місяць фарою,
Бавиться, певно, хмарою,
Гасне поволі свічечка
І позіхає річечка.

Спить серед лісу білочка,
Вітру змовка сопілочка,
Майже дрімає вежечка,
Навіть до хати стежечка.

Неньки лунає пісенька,
Плавно вальсує ніченька…
Ніжно муркоче кішечка…
Я вже іду до ліжечка.

 

Іванка Сабадош – У космосі

У космосі

 

Планети мчать кудись завзято.
Ми ж стежками йдемо людськими.
У космосі зірок багато,
Я щиро милуюся ними.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, енкаустика