Миколаю! Миколаю!
Я тебе давно чекаю!
Ти у мене на малюнку,
Жду від тебе подарунку.
Принеси мені цукерки,
Кольорові феєрверки,
Фарби, пензлі, ручку, книгу,
А іще – хоч трохи снігу.
Приведи до мене поні,
Буде жити на балконі.
Миколаю, Миколаю!
Маму слухать обіцяю.
15 грудня 2012
*Малюнок Іванки Сабадош, “Св. Миколай”, гуаш, ікона на склі.
Снігу білесенький! Знову метеш!
Хочеш побавитись, думаю, теж.
Вітре-попутчику, ти не тужи,
Білці й зачаткові допоможи.
Лютий морозе! Тебе не боюсь!
Річку вкриваєш люстерком чомусь.
Зимо-красунечко! Нумо у ліс!
Знаю, що сни усі бачиш беріз!
Мила ялинонько! Пахне пиріг!
Разом зустрінемо ми Новий рік!
12 грудня 2012
У барвистім буйноцвітті
Київ зіркою іскриться,
Бо найкраща в цілім світі
Наша рідная столиця.
Мрії небом оповиті
І пісні лунають всюди,
Бо найкращі в цілім світі
Роботящі наші люди.
Ще й пташини перелітні
Знають – тут їхня родина,
Бо найкраща в цілім світі
Наша рідна Україна.
Коли виросту велика,
Посаджу на небі квіти,
Щоб дорослі усміхались
І усі маленькі діти.
Коли виросту велика,
Вітер слухати навчуся,
Щоб раділа дуже мама
Та старесенька бабуся.
Коли виросту велика,
Зупиню дощі у лузі,
Щоб додому йшли спокійно
У негоду вірні друзі.
Коли виросту велика,
Поведе в світи стежина,
Я змайструю крила часу,
Щоб гордилася родина.
Коли виросту велика,
Розфарбую зорі срібні.
Будуть люди всі щасливі
На планеті нашій рідній.
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ