Мне несёт зима снежинки,
Свои белые пушинки,
В натуральной шубке модной
И в ладошечке холодной.
Как-то радостно в сердечке,
Ледяной узор на речке!
Не нужны сейчас игрушки!
Вынимаю санки, клюшки,
И коньки, и даже лыжи.
Догоняй же, котик рыжий!
Хочешь вместе порезвиться?
Новый год уже мне снится!
Этот праздник всех щедрее!
Дед Мороз, приди скорее!
Осінь фарбує світ
Пензлем своїм барвистим,
Листя спадає з віт,
Ранок стає імлистим.
Вчаться дощі стрибать
З неба на міст, бруківку,
Знову птахи летять
В дивну свою мандрівку.
Осінь зриває квіт,
Вітер гуля опришком.
Дивиться з хмар, як кіт,
Сонце руденьке нишком.
Дощик тихо плаче,
Всюди сльота.
Райдуга, неначе
Кладка свята.
Буря десь у серці
Здавлює гнів.
У одній веселці
Сім кольорів.
Хмара, ніби лебідь,
Лине в політ,
Коромисло в небі
Скрашує світ.
Сонце у люстерці
Між берегів.
У одній веселці
Сім кольорів.
Біля стежки скраю
Яблуні квіт.
Стрічечка із раю –
Бога заві́т.
Покажу я неньці
Диво віків,
Бо в одній веселці
Сім кольорів.
Ой, гуляла, я гуляла
Із дощами.
Їх із вітром проводжала
Аж до брами.
Залізала попід арку
У садочку,
І спіймала білу хмарку
У струмочку.
– Ой, хмаринко білокрила,
Чом у воду
Ти упала, рідна, мила,
З небозводу?
– Сіру сукню журавлину
Захотіла
Випадково у струмину
Залетіла.
– Я пошию одежину
Тобі з листя,
Забирай мою хустину
Та намисто.
– Не давай мені ні плаття,
Ані перли.
Розведи, прошу, багаття.
Руки змерзли.
– Що з тобою, о, хмаринко
Білолиця?
То не сльози, а крижинки
У зіницях.
Ой, я гріла, зігрівала
Сніг лапатий.
Мене хмарка проводжала
Аж до хати.
Ти до сонця тягнеш личко
І зелені рукавички.
Вітерець на абажурі
Налаштовує бандури.
Вранці бавишся росою –
Неба чистою сльозою.
Гарні щирі карі очі
Бджілка лагідно лоскоче.
Чуб яскраво-жовтуватий
Ні із чим не порівняти.
Дужі плечі, стан високий
Прикрашають лан широкий.
Ти, як варта край стежини,
Символ неньки-України.
Пострибай зі мною на скакалці, дощику,
Не ховайся в айстрі, на вербі, у кошику…
Хочеш наздогнати? Поганяти м’ячика?
Дати тобі ляльку? Котика? Калачика?…
У горошок небо…
Мама кличе:
– Донечко!
Простяга зненацька з хмарки руки сонечко…
Де ти знову, дощику? Важко здогадатися…
Доведеться з райдуги знов одній спускатися.
Весна
.
Пролетел уже февраль,
Леса луч коснулся,
Зайчик шубку поменял
И медведь проснулся.
Рассмеялся ручеёк,
Обогнув орешник.
Где же первый мотылёк?
Ждёт его подснежник.
.
29.02.2012
.
© Copyright Иванна Сабадош 2012
.
At Planet Friends come not only to adults and mature.
Not long ago, was with his talented pupil transfers from Samara Daniel Mikhailov, and here are poems for a baby girl Ivanna Sabadosh years.
I glanced they are. And you?
.
Spring
.
Flying is already in February,
Forests of the beam touch,
Rabbit fur coat has changed
And the bear woke up.
Laughing stream,
Skirting the hazel.
Where is the first butterfly?
Waiting for him a snowdrop.
.
29/02/2012
.
Yuri Kutenin
.
Отправляюсь в лес с палаткой,
Прямо в сердце гор.
Будет мне трава кроваткой,
Лампою костёр,
Посмотрю на птиц украдкой,
Что поют, как хор.
Наступлю случайно пяткой
Я на мухомор.
Пластилином рисую осень,
Помогать даже мама рада.
Небу холодно очень-очень
Может, солнце другое надо?
Пластилином рисую горы,
На берёзах, дубах накидки,
Как избушечки – мухоморы,
А дороги лесные – нитки.
Пластилином рисую утро,
Но туманы мои цветные.
Ветер тихо поёт как будто
Мне на ухо стихи чужие.
Рідні гори кострубаті –
Для пташок оселя,
Тут спокійно, наче в хаті,
Сплять зірки на скелях,
Між дерев квітки строкаті
Хміль духмяний стелять.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ