Іванка Сабадош – Крила

Крила

Я пошила собі крила
Із пелюсточок ромашки,
Білі-білі, як вітрила
І пухнасті, як у пташки.

Як здійнятися до неба?
Як навчитися літати?
Може, хвостика ще треба,
Або просто щебетати?

Я пошила собі крила
Із любистку та із м’яти,
Бо до місяця-світила
Дуже хочеться помчати.

Розболілися вже п’яти
І матуся вже гукає.
Може, варто пострибати,
Бо земля не відпускає.

Я пошила собі крила
З парашутиків кульбаби…
І на спи́ні їх носила,
Та не слухають, нахаби…

Я старалася так ревно
Готувала собі шати…
Літаком лише, напевно,
Доведеться мандрувати.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилінова аплікація

 

Іванка Сабадош – Молитва

Молитва

 

Господи, завзято
Я молюсь Тобі,
Щастя дай багато
Людям на землі.
Квітів розмаїття
Пестить хай серця
Відверни жахіття,
Будь нам за Отця.

 *Малюнок Іванки Сабадош, ікона на склі, гуаш

Іванка Сабадош – Мій рідний край

Мій рідний край

Мій рідний край – це чисті ріки,
Дороги в небо через гори,
Берези, верби і горіхи,
А ще – ромашкові узори.
Мій рідний край – це Чорне море,
В ланах пшениця жовтолиця,
Музеї, парки та собори
І Київ-велетень – столиця.
Мій рідний край – старенька хата,
Що серцю, звісно, наймиліша,
Трава висока, волохата…
Тут навіть сонце найсвітліше!

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилінова аплікація

Іванка Сабадош – Ведмедики

Ведмедики

 

Два ведмедики гралися з шишками,
Не було у них іграшок зовсім.
Увижались листки диво-мишками,
А грибочки – шапками матросів.
Слугувала трава пишна ковдрою,
Пили сік лікувальний з криниці.
І здавалася папороть торбою,
І, звичайно же, тортом суниці.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація

 

Іванка Сабадош – Сон

Сон

 

Сняться сни мені чудові,
Що ловлю у небі рибок,
Виглядають хмарам з шибок
Сонця промені шовкові.
Розмовляю із землею,
Каже: «Ти візьми в долоні
Насіночки півоній,
З них зрощу сад, парк, алею».
Ґрунту я відповідаю:
«Ми з роси сплетем віночки,
А дощі – наші дзвіночки.
Створим вкупі клаптик раю».
Сняться сни непересічні,
Що на місяці гойдаюсь
І з веселки що спускаюсь.
Жаль, ці мріяння не вічні.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація

 

Іванка Сабадош – Підводний світ

Підводний світ

 

В підводному світі повсюди дива
Танцюють із раками риби строкаті,
Там бульбашка кожна про сонце співа,
Змагаються певно молюски й лускаті.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

 

Іванка Сабадош – Закарпаття

Закарпаття

 

Наше рідне Закарпаття
У віночку із калини.
Ми усі тут сестри, браття,
Діти неньки-України.
В небо тягнуться Карпати,
Кожна квітка, як перлина
Нас не можна роз’єднати.
Бо одна в нас Батьківщина.

Іванка Сабадош – Мій кінь


Мій кінь

 

Мій кінь повезе у чарівну країну,
Він знає дороги до краю землі.
Та й там не забуду я рідну Вкраїну,
Бо вдома найкращі і квіти, й джемі.
Мій кінь повезе у казкову місцину
І вітер у гриві гойдатиме день.
Та я повернуся домому, в родину,
Щоб слухати мами прекрасних пісень.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Іванка Сабадош – Гори

Гори

 

Рідні гори кострубаті –
Для пташок оселя,
Тут спокійно, наче в хаті,
Сплять зірки на скелях,
Між дерев квітки строкаті
Хміль духмяний стелять.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель

Іванка Сабадош – Слон

Слон

 

В мене є казковий слон,

З’їсть і яблуко, й лимон.

Має хобот, наче сумку

І живе він на малюнку.

З ним дерева розмовляють

Його очі щастям сяють.

 

 

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель