Іванка Сабадош – Казка про доброго парубка

Казка про доброго парубка

У далекому царстві, у казковому Ужгороді жив собі добрий парубок Тарас. Та таким був чуйним і щирим, що подібних не було у всій окрузі. Розумів він мову кучерявих трав та різнобарвних квітів, пісні річок та говірки звірів. Щоранку вітався з помаранчевим сонцем, а щовечора – зі срібним місяцем. Ночами любив милуватися таємничим небом та золотими зорями, слухав розмову вітру із високими Карпатами й любив блукати довколишнім лісом.

Тараса слухали всі тварини, мали його за товариша й допомагали хто чим міг. Вдома у хлопця було багато чотирилапих друзів – собак, кішок, а також пернатих, особливо – курей.

Одного разу злий сусід вирішив украсти у юнака півня. Та злетілися ворони, голуби й горобці і підняли такий галас, що злодій перелякався і повернув пташку у курник.

Але на цьому не спинився підступний чоловік. Він заздрив Тарасові і весь час виношував у голові підступні плани, як нашкодити парубкові.

Якось пішов юнак із собачкою Зарою в гори по гриби. Підстеріг сусід, коли вони відійшли метрів двадцять і попрямував услід за ними. Викопав він яму для Тараса, застелив галузками і сховався. Дуже хотілося недоброзичливцю заволодіти всім  майном невинного хлопця. Підійшов юнак близько до пастки, спіткнувся і провалився під землю. Заскавчала Зара і стрибнула вслід за господарем. Опинились вони у зовсім іншому лісі, ніби пройшли крізь невидимий портал. Дерева там були синіми, трава червоною, а небо жовтим.  Тварини теж  відрізнялись від звичних, мали по два хвости і по шість лап. Зажурився Тарас, не знав, як додому повернутись. Покрокував він ліловою ґрунтовою дорогою  у  гай і знайшов хатинку. Жила у тому маленькому помешканні зла чарівниця. Почала вона приподоблятися до хлопця, пригощати наїдками, співати колискових, щоб заснув. Усіх бо хлопців уже багато років вона закохувала в себе і перетворювала на каштани. Та відчув Тарас серцем недобре, не піддався на лестощі чарівниці, тільки прикинувся, що дрімає. І почув він голос тендітної квітки:

-Не спи! Не спи! Вона й тебе уб’є!

-Хто ти? – подумки спитав юнак.

-Я зачарована дівчина. Заблукала у лісі і потрапила до відьми. Вона напоїла мене якимось узваром і зробила рослиною.

Будь за що вирішив Тарас врятувати нещасну і позбутися чаклунки.

-Щоб перемогти чародійку, потрібно поголити їй голову, – прошепотіла квітка.

А тим часом відьма вже варила зілля для парубка, готуючись до таємного ритуалу. Свиснув він за вірною собакою. Примчала Зара і повалила відьму на підлогу. Схопив Тарас кухонний ніж і відрізав косу кривдниці. Застогнала вона та розчинилась у повітрі, мовби ніколи її й не було.

Враз темно стало довкола, почувся грім, аж зніяковів хлопець. А за мить – побачив довкола себе звичний світ: зелені насадження і блакитне небо, а поруч – прекрасну дівчину.

-Я Мальва, – сказала вона. – Батько колись назвав мене квітковим іменем, квіткою довелося й стати від лютих чарів. Де ж тепер мої батьки, – сумно зітхнула незнайомка.

-Не журися, знайдемо їх, – впевнено відповів парубок.

Злетілися до нього всі птахи, позбігалися всі тварини, які до цього часу перебували під чарами злої відьми. Всі разом проводжали Тараса додому. Прогнали звірі і нахабного сусіда далеко за Карпати, і допомогли юнакові знайти батьків Мальви.  З того часу вони часто зустрічалися на прекрасній полуничній галявині і більше ніколи не було в їхньому житті тривоги та суму.

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Іванка Сабадош – Коники

Коники

28 листопада 2014

папір, акварель

4 клас. Академ. Гра з лялькою. Пан Коцький

4 клас. Академ. Гра з лялькою. Пан Коцький


Іванна Сабадош – Студентам

Студентам

 

Ви уже не школярі,

Справжні інтелекти.

Від зорі і до зорі

Пишете конспекти.

Чи шпаргалки чи листи?

Прямо у фейсбуці.

Не отримайте ж «хвости»

У своїй науці.

Каже мама, що коли

Сесія, всім Амінь.

І студенти, як воли,

Знань волочать камінь.

Всім бажаю нині тут

Вчитись на відміно.

Поступлю у інститут

Теж я неодмінно.

 

11 листопада 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

Іванна Сабадош – Котик дивиться в вікно

 

Котик дивиться в вікно

 

Котик дивиться в вікно.

В жовтня є веретено,

Павутинку ним пряде

З павучками де-не-де,

Розфарбовує дубки

Жовтим пензлем залюбки

І із диким вітерцем

Мчить у гори манівцем.

Котик дивиться в вікно,

Ніби бачить там кіно.

Як і осінь, він рудий,

То веселий, то сумний.

 

1 листопада 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Іванна Сабадош – Бандерівці

Бандерівці

 

Що ж, хай ми бандерівці,

Знаємось на етиці.

Величезні хати в нас

І автівки – просто клас!

Гроші заробляємо,

У майно вкладаємо,

Всім нам економії

Тонкощі знайомії.

Ми міста будуємо,

Зовсім не бідуємо,

Не п’ємо, не куримо

І людей не дуримо.

Ну а ви, москалики,

Брехуни й бухатирики,

Газ лиш тільки маєте,

Нам, невинним, лаєте,

У братів стріляєте,

Землю розкрадаєте.

В різнім війську служимо.

З вами більш не дружимо!

 

1 листопада 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014