Іванка Сабадош – Горлиця

Горлиця

– Де ти літала, горлице біла?
Чом же у серці біль затаїла?

– Ой, я кружляла понад землею,
Ніч наварила чорного клею.

Ой, оминала скверики, парки
І підправляла зачіску хмарки.

Але людина підло підбила…
Як мені жити? Світ, як могила.

– Горлице біла, нумо до хати,
Буду любити і пильнувати.

А як зміцнієш, небо покличе,
То заворкуєш ти мені тричі.

– Певно, не маю щастя і долі…
Як не померти з горя в неволі?

– Пташко рідненька, зла не бажаю,
Крильце зростеться, мчися до гаю.