Рідний Хуст
Я люблю, коли в наряді білому
Коси лісу – диво незбагненне.
Хоч без ліку міст у світі цілому,
Але Хуст найкращим є для мене.
Розмовляю з вербами, з озерами,
Милі серцю іскорки багаття,
Таємничі скелі із печерами,
Мальовниче славне Закарпаття.
Наша мова зветься солов’їною,
Стяг – жовтава стрічка у блакиті.
Я пишаюсь дуже Україною,
Бо усюди люди працьовиті.
Вдома зілля, вітромзаколисане
І проміння сонця гладить м’яту.
Я люблю долину із нарцисами,
Тису срібну, гори, рідну хату.
Залишити коментар