У тебе шкіра біла-біла,
Коса до пояса прекрасна.
Чому ж дихання затаїла,
Сніги роздмухуючи рясно?
У тебе очі, як крижинки,
Чи два маленькі діаманти.
Ти любиш пахощі ялинки,
Прикраси, зіроньки, гірлянди.
У тебе мрія своєрідна –
Дарунки діточкам маленьким!
Зима – твоя матуся рідна,
А Дід Мороз – дідусь старенький.
Ходить вітер між беріз,
Спить у грудні міцно ліс.
Сниться сонечко йому,
Він не дума про зиму.
А під кущиком зайча
Їсть із моркви калача.
Білка знов гризе в теплі
Свій горішок у дуплі.
Десь у нірці їжачок
Розкриває рюкзачок
І грибочки вибира…
Лиш не видно щось бобра!
Ось і коні! Їде віз
По ялинку, певно, в ліс.
Хоч сюди нема доріг,
Але скоро Новий рік.
У окошка пять синиц.
Накормлю голодных птиц!
Очень холодно зимой,
Иней кажется мукой.
Беззаботно дремлет лес.
Предложить им геркулес?
Не щекочет их мороз?
В декабре нет мух, стрекоз.
Вот подсолнух, винегрет!
Ешьте птички свой обед.
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ