Люди звуть мене Іванна,
Богом дана мамі.
Сильна я і нездоланна,
Як молюся в храмі.
Ліс кудлатий розумію,
Пісню солов’їну,
Прославляти щиро мрію
Рідну Україну.
І сумна, і жартівлива,
Зі струмком танцюю,
З вітром бавлюся щасливо,
Хмарку, дощ малюю.
Я Іванка. Кожен знає,
Що ім’я – це диво.
Тільки ненька називає
Донею дбайливо.
Має мама-кенгуриха
Ранець для малятка.
Сумка затишна, велика,
Ніби справжня хатка.
Любить немовлятко ненька,
Ставить до торбини,
Що нагадує кишеньку,
Ліжко для дитини.
*Малюнок Іванки Сабадош, “Кенгуру”, папір, акрилові фарби.
Миколаю! Миколаю!
Я тебе давно чекаю!
Ти у мене на малюнку,
Жду від тебе подарунку.
Принеси мені цукерки,
Кольорові феєрверки,
Фарби, пензлі, ручку, книгу,
А іще – хоч трохи снігу.
Приведи до мене поні,
Буде жити на балконі.
Миколаю, Миколаю!
Маму слухать обіцяю.
15 грудня 2012
*Малюнок Іванки Сабадош, “Св. Миколай”, гуаш, ікона на склі.
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ