Небо темніє плямою,
Тихо молюся з мамою.
Сонце згортає промені,
Очі ховає втомлені.
Зорі здаються квітами,
Гладить їх вишня вітами,
Мла світ лякає маскою,
Мрія літає з казкою.
Блимає місяць фарою,
Бавиться, певно, хмарою,
Гасне поволі свічечка
І позіхає річечка.
Спить серед лісу білочка,
Вітру змовка сопілочка,
Майже дрімає вежечка,
Навіть до хати стежечка.
Неньки лунає пісенька,
Плавно вальсує ніченька…
Ніжно муркоче кішечка…
Я вже іду до ліжечка.
Я зловила маленьку сніжинку,
Причепила її на ялинку…
Говорила із нею тихенько,
Обіцяла віднести до неньки.
Тільки хто її мама – не знаю,
Бо упала вона з небокраю…
Я зловила маленьку сніжинку…
От пошити би їй одежинку…
Чи із шовку, чи з білої вати?
Невідомо… Від кого спитати?
Заберу її краще до хати,
Відігрію, вкладу́ ніжно спати…
Я зловила маленьку сніжинку…
Заховала у синю торбинку,
Щоб не бив її вітер нагаєм…
Пригостити збиралася чаєм…
Але, лихо, вона загубилась…
Тільки крапля води залишилась…
Весна
.
Пролетел уже февраль,
Леса луч коснулся,
Зайчик шубку поменял
И медведь проснулся.
Рассмеялся ручеёк,
Обогнув орешник.
Где же первый мотылёк?
Ждёт его подснежник.
.
29.02.2012
.
© Copyright Иванна Сабадош 2012
.
At Planet Friends come not only to adults and mature.
Not long ago, was with his talented pupil transfers from Samara Daniel Mikhailov, and here are poems for a baby girl Ivanna Sabadosh years.
I glanced they are. And you?
.
Spring
.
Flying is already in February,
Forests of the beam touch,
Rabbit fur coat has changed
And the bear woke up.
Laughing stream,
Skirting the hazel.
Where is the first butterfly?
Waiting for him a snowdrop.
.
29/02/2012
.
Yuri Kutenin
.
Кто б мне дал собаку даром?
Быть хочу ветеринаром.
Все породы я б собрала,
Только в доме места мало…
Вдруг с кусочка пластилина
У меня выходит псина…
Будет верным другом такса!
Назову, наверно, Максом.
Уложу в постельку с песней…
Исцелю от всех болезней.
Отправляюсь в лес с палаткой,
Прямо в сердце гор.
Будет мне трава кроваткой,
Лампою костёр,
Посмотрю на птиц украдкой,
Что поют, как хор.
Наступлю случайно пяткой
Я на мухомор.
Пластилином рисую осень,
Помогать даже мама рада.
Небу холодно очень-очень
Может, солнце другое надо?
Пластилином рисую горы,
На берёзах, дубах накидки,
Как избушечки – мухоморы,
А дороги лесные – нитки.
Пластилином рисую утро,
Но туманы мои цветные.
Ветер тихо поёт как будто
Мне на ухо стихи чужие.
Я Пегаса хочу большого,
Полетать среди звёзд мечтаю,
Вороного хоть, хоть гнедого,
Мы б догнали с ним птичью стаю.
Я Пегаса хочу. Ну, очень!
Чтоб парить где-то над лугами,
Не была б нам помехой осень,
Солнца луч принесли бы маме.
Я Пегаса хочу! Мне надо!
На руках нас качал бы ветер!
Подошёл бы мне даже пони,
И любой даже конь на свете!
Коли виросту велика,
Посаджу на небі квіти,
Щоб дорослі усміхались
І усі маленькі діти.
Коли виросту велика,
Вітер слухати навчуся,
Щоб раділа дуже мама
Та старесенька бабуся.
Коли виросту велика,
Зупиню дощі у лузі,
Щоб додому йшли спокійно
У негоду вірні друзі.
Коли виросту велика,
Поведе в світи стежина,
Я змайструю крила часу,
Щоб гордилася родина.
Коли виросту велика,
Розфарбую зорі срібні.
Будуть люди всі щасливі
На планеті нашій рідній.
Два медведя с шишками играли,
Ветер пел им песенки свои,
А деревья в небо упирались,
Облаков там толстые слои.
Не было совсем-совсем игрушек,
Правилам учила только мать,
Ели мёд они вместо ватрушек
И ручей любили догонять.
Бережно цветочки поливали,
Так хотелось сказок и чудес!
Два медведя с шишками играли
И казался им спортзалом лес.
Рисунок Иванки Сабадош “Два медведя”, пластилиновая аппликация.
(для мамы)
Моя мама очень любит луну
Золотая звёздочка
Просится в мой дом,
А луна, как лодочка,
В мареве ночном.
И окошко – рамочка
Словно для картин.
Сны цветные, мамочка,
Будто пластилин.
Вот бы в небо лесенку!
Облачка б лоскут!
Спой, родная, песенку,
Просто рядом будь.
© 2025 Іванка Сабадош. Мій світ