Мій рідний край – це чисті ріки,
Дороги в небо через гори,
Берези, верби і горіхи,
А ще – ромашкові узори.
Мій рідний край – це Чорне море,
В ланах пшениця жовтолиця,
Музеї, парки та собори
І Київ-велетень – столиця.
Мій рідний край – старенька хата,
Що серцю, звісно, наймиліша,
Трава висока, волохата…
Тут навіть сонце найсвітліше!
*Малюнок Іванки Сабадош, пластилінова аплікація
Два ведмедики гралися з шишками,
Не було у них іграшок зовсім.
Увижались листки диво-мишками,
А грибочки – шапками матросів.
Слугувала трава пишна ковдрою,
Пили сік лікувальний з криниці.
І здавалася папороть торбою,
І, звичайно же, тортом суниці.
*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація
Сняться сни мені чудові,
Що ловлю у небі рибок,
Виглядають хмарам з шибок
Сонця промені шовкові.
Розмовляю із землею,
Каже: «Ти візьми в долоні
Насіночки півоній,
З них зрощу сад, парк, алею».
Ґрунту я відповідаю:
«Ми з роси сплетем віночки,
А дощі – наші дзвіночки.
Створим вкупі клаптик раю».
Сняться сни непересічні,
Що на місяці гойдаюсь
І з веселки що спускаюсь.
Жаль, ці мріяння не вічні.
*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація
В підводному світі повсюди дива
Танцюють із раками риби строкаті,
Там бульбашка кожна про сонце співа,
Змагаються певно молюски й лускаті.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
Наше рідне Закарпаття
У віночку із калини.
Ми усі тут сестри, браття,
Діти неньки-України.
В небо тягнуться Карпати,
Кожна квітка, як перлина
Нас не можна роз’єднати.
Бо одна в нас Батьківщина.
Мій кінь повезе у чарівну країну,
Він знає дороги до краю землі.
Та й там не забуду я рідну Вкраїну,
Бо вдома найкращі і квіти, й джемі.
Мій кінь повезе у казкову місцину
І вітер у гриві гойдатиме день.
Та я повернуся домому, в родину,
Щоб слухати мами прекрасних пісень.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
Рідні гори кострубаті –
Для пташок оселя,
Тут спокійно, наче в хаті,
Сплять зірки на скелях,
Між дерев квітки строкаті
Хміль духмяний стелять.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
В мене є казковий слон,
З’їсть і яблуко, й лимон.
Має хобот, наче сумку
І живе він на малюнку.
З ним дерева розмовляють
Його очі щастям сяють.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
Господи, завзято
Я молюсь Тобі,
Щастя дай багато
Людям на землі.
Квітів розмаїття
Пестить хай серця
Відверни жахіття,
Будь нам за Отця.
Л.І.Гайду
Ви вчите дива творити,
Розмовляти із зорею.
Всі бажання відтворити
Пензлем, фарбами, душею.
Ви вчите ловити вітер,
Колір, простір відчувати,
З вами можна із без літер
Власну казку написати.
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ