Золота рибка (віршована казка)

Рибку золотеньку дівчинка спіймала,

Від хижачки-щуки мужньо врятувала.

І забрала жити подружку до хати,

Почала про неї, як велика дбати.

Оселилась рибка в трилітровій банці,

Дівчинка кормила її хлібом вранці.

Наливала в «хату» чисту свіжу воду

І несла гуляти мовчки на природу.

Та одного разу рибка обізвалась:

-Ти мені створити свято намагалась,

А тепер послухай, затамуй дихання,

Виконати можу будь-яке бажання.

Загадай, що хочеш. Люба, жду указу,

Та як все здійсниться, я помру одразу.

Заволало гучно злякане дівчатко,

Мало серце добре, наче янголятко:

-Що ти кажеш?! Зовсім… не хочу нічого,

Будь зі мною поруч, біля ліжка мого.

Просто плавай тихо у воді, будь ласка,

Бо життя, рідненька, це – найбільше щастя!

Зрозуміла рибка прямоту дитячу,

Подруги людської простодушну вдачу.

Усміхнулась ніжно, підстрибнула вправно

І хвостом блискучим помахала плавно.

-Що ж, із цього часу, як і ти хотіла,

Будем нерозлучні, – враз прошепотіла…

Рибка золотенька щодоби, щоднини

Дівчинці сюрпризи клала до корзини.

І зажили довго приятельки щирі

В злагоді, достатку, радості та мирі.

15 липня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

*Малюнок Іванки Сабадош “Рибка”, полотно, акрилові фарби