Іванка Сабадош. Мій світ

Як я провела літні канікули

(твір-роздум)

Був чудовий літній день. Ми з бабусею пішли на річку. З нами була собачка Діна зі своїм цуценям Чорнявкою. Ми подались через поле. Цвіли маки, фіалки, кульбабки та інші польові квіти. Літали метелики й бджілки. Вони нагадували цвіт бузку. Комахи збирали нектар. Голосно співали пташки.

Ось і річка. Я дуже зраділа, бо мені було дуже тепло. Ми роздягнулися й пішли купатися. Діна зайшла з нами у воду, а Чорнявка боялася швидкої течії. Я взяла її на руки й викупала. Їй дуже сподобалося. Вода була чистою і прозорою, нагадувала скляну поверхню. З берега я бачила, як блискотіли животики рибок. Ми годували їх печивом,насінням соняшника. Рибки хапали корм і розпливалися. Раптом до них підкралася змія. Вона вирішила поласувати маленькими водяними невинними істотами і, схопивши одну, швиденько проковтнула. Діна хотіла наздогнати зміюку, але я покликала її й собака покірно підійшла до мене. Потерши свою чотирилапу подругу рушником, висушила їй шерсть та дала дві жмені печива.

Ми з бабусею засмагали і Діна вляглася біля нас на килимкові. Через деякий час собака пообідала разом з нами – ми їли смачний суп, а вона – шматок м’яса.

Після обіду я пішла шукати гарні каміння і знайшла маленький пагінець соняшника. Він нагадував тендітний зелений бантик. Поруч росла ромашка. Вона була схожою на білі вітрила серед смарагдового моря трави. А неподалік тягнули бутони до сонечка дивовижні дзвіночки. Рослини здавалися крихітними капелюшками і синіли, мов безмежне небо.

Через деякий час до нас прийшла матуся. Я дуже зраділа і підбігла до неї. Ми обійнялися. А бабуся пригостила маму яблуками. Діна  теж просила від нас фрукти і поводилася настільки кумедно, що ми всі розсміялися.

Незабаром ми знову пішли купатися. Посередині ріки я побачила незвичайну рибку з коричнево-чорною лускою. Вона була полосатою, наче зебра. На щастя, мама взяла з дому фотоапарат і встигла зафіксувати не пам’ять це дивовижне підводне створіння.

Коли настав час повертатися додому, ми прибрали за собою сміття, рештки їжі і склали в пакунок, забравши його з собою.

Наша дорога знову пролягла через поле. Уже майже біля хати мені поталанило знайти підкову. В народі кажуть, що вона приносить щастя. З хорошим настроєм я несла свою знахідку, наче скарб. Мама з бабусею похвалили мене за уважність і гострий зір. Я навіть почервоніла.

Аж раптом я зустріла свого друга Славу.

Привіталася до нього:

-Привіт!

-Добрий день, тьотю Марино, тьотю Моріко. Салют, Іванко! – відповів хлопчик. – А можна погладити твоїх собачок?

-Можна, звичайно, – відповіла йому.

Він акуратно торкнувся рукою шовковистої шерсті спочатку Діни, потім Чорнявки і всміхнувся.

-Ну, я побіг. Пока і до побачення, – промовив уже віддаляючись Слава.

Біля будинку я ще трохи побавилася з собаками, а у дворі на мене вже чекали наші німецькі вівчарки: Тора, Ріта, Тора, Шеба і ще одна Діна.

Дідусь хотів мене налякати і сховався в гаражі, видаючи дивні звуки. Але йому не вдалося, впізнавши його за голосом, я побігла до нього, щоб показати підкову. Він пообіцяв купити мені кукурудзяні палички. З Діною та Чорнявкою, мамою та бабусею ми зайшли до оселі. Переодягнувшись, я подивилася мультфільм «Спіріт» і пішла нагадати дідусеві про його обіцянку.

У магазин «Берізка» ми поїхали на автомобілі. Мені купили не тільки палички, але й шоколадку «Мілка» та сік «Садочок».

Увечері разом зі Славою та батьками я гуляла і милувалася зоряним небом. Ми побачили кілька падаючих зірок, комету і довго роздивлялися непізнане та загадкове небо, милувалися місячними кратерами та спостерігали за кажанами і совами.

Так закінчився цікавий та наповнений приємними сюрпризами один з днів моїх літніх канікул.

30 листопада 2013

© Copyright Ivanna Sabadosh 2013