Іванна Сабадош – Мій Хуст

Мій Хуст

 

Мій Хуст – це вулиці старі,

Хатини, вистроєні в ряд,

Руїни замку на горі,

І у городах виноград,

Нарциси білі, цілий лан,

Солодкий запах  їх п’янкий,

Ранковий вітер та туман

І голос річеньки дзвінкий.

29 квітня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

 

Іванка Сабадош – Рідний Хуст

Рідний Хуст

 

Я люблю, коли в наряді білому

Коси лісу – диво незбагненне.

Хоч без ліку міст у світі цілому,

Але Хуст найкращим є для мене.

Розмовляю з вербами, з озерами,

Милі серцю іскорки багаття,

Таємничі скелі із печерами,

Мальовниче славне Закарпаття.

Наша мова зветься солов’їною,

Стяг – жовтава стрічка у блакиті.

Я пишаюсь дуже Україною,

Бо усюди люди працьовиті.

Вдома зілля, вітромзаколисане

І проміння сонця гладить м’яту.

Я люблю долину із нарцисами,

Тису срібну, гори, рідну хату.

 

 

Іванка Сабадош – Хуст

Хуст

Жив собі в горах парубок. Як його звали – ніхто точно не знає досі. А керував краєм у ті далекі часи підступний Правитель Лісу. Він заманював людей у хащі і відбирав статки. Одного разу хлопчина повертався із ринку, де продав останню сорочку, щоб купити хліба старенькій хворій матері. От Лісовик і напав на нього. Та парубок був відважним і відбив атаку хазяїна гір.
– Як тебе звуть? – запитав він хлопця.
– Не скажу. Як відгадаєш, забирай усе, що маю, але якщо ні, то ти віддай мені своє майно, – усміхнувся юнак.
– Гаразд, – погодився Правитель Лісу і почав розмірковувати. – Він хоробрий, умілий, сміливий, терпеливий. Якщо взяти перші літери із цих слів і скласти докупи, то вийде – ХУСТ.
–  Ні, – весело сказав парубок, але мені сподобалось це ім’я.
Розлючений володар вирвав із корінням дуба і хотів його скинути на хлопця, але юнак мав надприродною силу і перехопив дерево у повітрі та скинув на Лісівника. Ледь вибрався хазяїн цієї місцини з-поміж гілок і, налякавшись, втік в угорські степи.
Наступного дня хлопчина взяв кількох товаришів, і вони разом розшукали скарби Правителя Лісу та роздали всім краянам. З того часу люди почали називати місцевість, де це трапилось Хустом. А згодом серед лісу виросло ціле місто, оточене з усіх сторін горами. Більше ніколи злий господар не навідувався до колишніх володінь.

*Це казка, не легенда і не реальна історія.

Іванка Сабадош – Хуст

Хуст

 

Як нарцисове намисто,
Квітне наше рідне місто.
Обіймають його гори,
Прикрашають трав узори.
Рідний край здається раєм,
Навіть Тиса тут співає.