Іванка Сабадош – Рідні гори мої, Карпати!


Рідні гори мої, Карпати!

Рідні гори мої, Карпати!
Я хочу міцно вас обняти,
В джерелі відшукати зірку,
Зрозуміти лісів говірку.

Рідні гори мої високі!
У дібровах знаходжу спокій,
У печерах – вітрів кларнети,
А на скелях – пісень сюжети.

Рідні гори мої казкові
У зеленім густім вінкові!
Мов на стрічці тонкій мережка,
Між деревами в’ється стежка.

Рідні гори мої, Карпати!
Вас любити навчила мати.
Бо гаї, полонини, схили –
Край із малечку серцю милий.

 

4 травня 2015

© Copyright Ivanna Sabadosh 2015

Іванна Сабадош – Карпати

Карпати

Колись люди не знали як назвати високі могутні гори, що, наче піраміди, тягнулися до неба.
Та одного разу над густими давніми лісами летіла ворона.
-Кар-кар-кар, – кричала вона.
-Пат-пат-пат, – доносився зі скель голос орла.
-Що це, – питали трембітарі?
-То птахи співають і прославляють наш край, – відповідали косарі.
-То ж назвемо наші гори Карпатами, – вирішили жінки, що ткали своїм чоловікам сорочки та вчили доньок вишивати.
-Карпати! Карпати! Карпати! – раділи діточки, кружляючи в хороводі.
Отак і прозвали благословенні мальовничі гори далекі предки і не тільки їхня назва, але й таємничість, велич та краса дійшли до наших днів.

 

14 липня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Іванка Сабадош – Я люблю високі гори

Я люблю високі гори

Я люблю високі гори,
Дивну казку лісову,
Там ромашкові узори,
Причепурюють траву.

Я люблю високі гори
І намисто із суниць,
Солов’їні ніжні хори
Та дзеркальний блиск криниць.

Я люблю високі гори,
З них же видно цілий світ,
Розмовляють з вітром звори.
Нумо, друзі, у похід!

 

22 квітня 2013

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

*Малюнок Іванки Сабадош “У похід”, акварель

 

Іванка Сабадош – На полонині

На полонині

На полонині вже весна,
Пасуться коники спокійно.
Пташина пісня голосна
Лунає дзвінко, мелодійно.

Трава зелена молода,
І так приємно пахнуть квіти,
А на вербі роса-вода
Із вітром вчиться гомоніти.

Пливуть хмаринки де-не-де,
Їм з неба видно ліс та річку,
Промінням сонечко ясне
Погладжує стежинку-стрічку.

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

 

*Малюнок Іванки Сабадош “На полонині”, пластилінова аплікація

 

Іванка Сабадош – У рідному краї

У рідному краї

 

У рідному краї
Шумлять водограї,
До неба смерічки,
У хмар білі щічки.

У рідному краї
Цвiтуть молочаї,
Зірки, як родзинки,
Колиби – хатинки.

У рідному краї
Найкращі врожаї,
Трава соковита,
Дощі, мов із сита.

У рідному краї
Ще й вітер співає
Пісні солов’їні
Моїй Україні!

 

 

Іванка Сабадош – Рідний Хуст

Рідний Хуст

 

Я люблю, коли в наряді білому

Коси лісу – диво незбагненне.

Хоч без ліку міст у світі цілому,

Але Хуст найкращим є для мене.

Розмовляю з вербами, з озерами,

Милі серцю іскорки багаття,

Таємничі скелі із печерами,

Мальовниче славне Закарпаття.

Наша мова зветься солов’їною,

Стяг – жовтава стрічка у блакиті.

Я пишаюсь дуже Україною,

Бо усюди люди працьовиті.

Вдома зілля, вітромзаколисане

І проміння сонця гладить м’яту.

Я люблю долину із нарцисами,

Тису срібну, гори, рідну хату.

 

 

Іванка Сабадош – Мій рідний край

Мій рідний край

Мій рідний край – це чисті ріки,
Дороги в небо через гори,
Берези, верби і горіхи,
А ще – ромашкові узори.
Мій рідний край – це Чорне море,
В ланах пшениця жовтолиця,
Музеї, парки та собори
І Київ-велетень – столиця.
Мій рідний край – старенька хата,
Що серцю, звісно, наймиліша,
Трава висока, волохата…
Тут навіть сонце найсвітліше!

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилінова аплікація

Іванка Сабадош – Гори

Гори

 

Рідні гори кострубаті –
Для пташок оселя,
Тут спокійно, наче в хаті,
Сплять зірки на скелях,
Між дерев квітки строкаті
Хміль духмяний стелять.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, акварель