Кобзарю

Ти прославляв державу рідну,
Степів красу, гаїв принади,
Вдову стару, сирітку бідну,
Плекав у серці слово правди.

Пером торкався небозводу,
Щоб дати пісні білі крила.
Любов безмежна до народу,
Немов криниця, не міліла.

Вчив мудро, мужньо українців
Самоповаги, сили духу,
Не зачинити ж у темниці
Ні вірш, ні мрію, ані думку.

Страждав, томився, рвав окови
Зла, фальші, владних забаганок,
А велич і могутність мови
Нащадкам передав у спадок.

24 травня 2015

© Copyright Ivanna Sabadosh 2015