Люди звуть мене Іванна,
Богом дана мамі.
Сильна я і нездоланна,
Як молюся в храмі.
Ліс кудлатий розумію,
Пісню солов’їну,
Прославляти щиро мрію
Рідну Україну.
І сумна, і жартівлива,
Зі струмком танцюю,
З вітром бавлюся щасливо,
Хмарку, дощ малюю.
Я Іванка. Кожен знає,
Що ім’я – це диво.
Тільки ненька називає
Донею дбайливо.
Має мама-кенгуриха
Ранець для малятка.
Сумка затишна, велика,
Ніби справжня хатка.
Любить немовлятко ненька,
Ставить до торбини,
Що нагадує кишеньку,
Ліжко для дитини.
*Малюнок Іванки Сабадош, “Кенгуру”, папір, акрилові фарби.
Миколаю! Миколаю!
Я тебе давно чекаю!
Ти у мене на малюнку,
Жду від тебе подарунку.
Принеси мені цукерки,
Кольорові феєрверки,
Фарби, пензлі, ручку, книгу,
А іще – хоч трохи снігу.
Приведи до мене поні,
Буде жити на балконі.
Миколаю, Миколаю!
Маму слухать обіцяю.
15 грудня 2012
*Малюнок Іванки Сабадош, “Св. Миколай”, гуаш, ікона на склі.
Снігу білесенький! Знову метеш!
Хочеш побавитись, думаю, теж.
Вітре-попутчику, ти не тужи,
Білці й зачаткові допоможи.
Лютий морозе! Тебе не боюсь!
Річку вкриваєш люстерком чомусь.
Зимо-красунечко! Нумо у ліс!
Знаю, що сни усі бачиш беріз!
Мила ялинонько! Пахне пиріг!
Разом зустрінемо ми Новий рік!
12 грудня 2012
Зимонько, зимонько! Ти не сніжи,
А із санчатами поруч біжи.
Зимонько, зимонько! Нумо до нас!
Бо із малятами бавитись час!
Зимонько, зимонько! Лід і мороз.
Де забарився, скажи, Дід Мороз?
Мишка Новий рік чекає,
Вправно в нірці прибирає
І із сиром торт готує,
Шовком рушничок гаптує.
Ще й бере до рук бандурку,
Бо чекає в гості Мурку.
Зима у лісі дивовижна,
Доріжка чиста, білосніжна,
Дерева в білім оксамиті,
Струмочки ковдрами накриті.
Зима у лісі загадкова,
Природа вся така казкова!
Вже довкола білий сніг.
Новий рік іде до всіх:
І до зайчиків маленьких,
І до вовчиків сіреньких,
Й до ведмедя, що дрімає,
І до річки, що за гаєм,
І до песика, й до кішки,
Поспіша він, мабуть пішки.
Й до дорослих, й до малят.
Дуже я чекаю свят!
Конику, конику,
де ти гуляєш?
В лузі із вітром
про щось розмовляєш.
Квіти всміхаються
ніжно, ласкаво,
Помилуватись
тобою цікаво.
Пахнеш травою,
дощами і лугом.
Конику, конику,
будь моїм другом!
Фото:
Автор: Alex Shein
Зимо, зимо! Ти прекрасна!
Сиплеш сніг із неба рясно,
Причепурюєш ялинки,
Заглядаєш у будинки,
Річку льодом накриваєш,
Мою радість відчуваєш!
На вікні малюєш квіти,
Наче справжні самоцвіти,
В гості свято закликаєш.
Ти принад багато маєш!
© 2025 Іванка Сабадош. Мій світ