Іванка Сабадош – На полонині

На полонині

На полонині вже весна,
Пасуться коники спокійно.
Пташина пісня голосна
Лунає дзвінко, мелодійно.

Трава зелена молода,
І так приємно пахнуть квіти,
А на вербі роса-вода
Із вітром вчиться гомоніти.

Пливуть хмаринки де-не-де,
Їм з неба видно ліс та річку,
Промінням сонечко ясне
Погладжує стежинку-стрічку.

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

 

*Малюнок Іванки Сабадош “На полонині”, пластилінова аплікація

 

Іванка Сабадош – Проліски

Проліски

Проліски прекрасні, білосніжні
Пахнуть не снігами, а весною
І до неба тягнуть руки ніжні,
Сонце їх погладжує рукою.

Не бояться холоду ні трохи,
Березень чекають з нетерпінням,
А листочки їхні, мов панчохи,
До землі прикріплені корінням.

 

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

 

 

Іванка Сабадош – Зайченя

Зайченя

.

Він живе у темнім лісі –
Там, де сплять зірки
І ховається від лиса,
Й вірить у казки.

В зайченятка очі сині,
Він зове до гри.
І стрибає по стежині:
Раз і два, і три

Він живе біля смерічки,
Де росте грибок,
Потічкам цілує щічки,
Гладить ніжно мох.

В зайченятка очі сині,
Він, мов акробат,
Бо стрибає по стежині:
Три, чотири, п’ять.

Він живе у серці гаю,
Де вітри шумлять.
Зняти хмару з небокраю
Хоче для малят.

В зайченятка очі сині,
Любить рідний дім
Та стрибає по стежині:
П’ять і шість, і сім.

.

7 січня 2013

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

 

*Малюнок Іванки Сабадош “Зайченя”, акварель

Іванка Сабадош – Вовченятко

Вовченятко

Миле вовченятко,
Квітку ти голубиш?
Ліс – твоя домівка
Волю, знаю, любиш
Миле вовченятко,
Де сховався джмелик?
Із тобою дружить,
Бачу я, метелик.
Миле вовченятко,
Хмарку проводжаєш?
Ось тобі мій м’ячик.
Бавитись бажаєш?

 

6 січня 2013

© Copyright Ivanna Sabadoch 2013

 

*Малюнок Іванки Сабадош “Карпатський вовк”, акварель

Іванка Сабадош – Коник

Коник

Конику, конику,
де ти гуляєш?
В лузі із вітром
про щось розмовляєш.
Квіти всміхаються
ніжно, ласкаво,
Помилуватись
тобою цікаво.
Пахнеш травою,
дощами і лугом.
Конику, конику,
будь моїм другом!

 

© Copyright Ivanna Sabadoch 2012

Фото:

Автор:  Alex Shein

Іванка Сабадош – Зимовий ліс

Зимовий ліс

Ходить вітер між беріз,
Спить у грудні міцно ліс.
Сниться сонечко йому,
Він не дума про зиму.
А під кущиком зайча
Їсть із моркви калача.
Білка знов гризе в теплі
Свій горішок у дуплі.
Десь у нірці їжачок
Розкриває рюкзачок
І грибочки вибира…
Лиш не видно щось бобра!
Ось і коні! Їде віз
По ялинку, певно, в ліс.
Хоч сюди нема доріг,
Але скоро Новий рік.

 

© Copyright Ivanna Sabadoch 2012

 

Іванка Сабадош – Їжачок

Їжачок

Їжачка зустріла я у лісі,
Наколола яблучко на плечі
І дала йому грибочків вісім,
Хай несе додому, до малечі.

А іще горішком пригостила,
Пирогами, кексами з пакунків.
До родини, звісно, відпустила
У короні з диво-подарунків.

 

Іванка Сабадош – У рідному краї

У рідному краї

 

У рідному краї
Шумлять водограї,
До неба смерічки,
У хмар білі щічки.

У рідному краї
Цвiтуть молочаї,
Зірки, як родзинки,
Колиби – хатинки.

У рідному краї
Найкращі врожаї,
Трава соковита,
Дощі, мов із сита.

У рідному краї
Ще й вітер співає
Пісні солов’їні
Моїй Україні!

 

 

Іванка Сабадош – Рідний Хуст

Рідний Хуст

 

Я люблю, коли в наряді білому

Коси лісу – диво незбагненне.

Хоч без ліку міст у світі цілому,

Але Хуст найкращим є для мене.

Розмовляю з вербами, з озерами,

Милі серцю іскорки багаття,

Таємничі скелі із печерами,

Мальовниче славне Закарпаття.

Наша мова зветься солов’їною,

Стяг – жовтава стрічка у блакиті.

Я пишаюсь дуже Україною,

Бо усюди люди працьовиті.

Вдома зілля, вітромзаколисане

І проміння сонця гладить м’яту.

Я люблю долину із нарцисами,

Тису срібну, гори, рідну хату.

 

 

Іванка Сабадош – Хуст

Хуст

Жив собі в горах парубок. Як його звали – ніхто точно не знає досі. А керував краєм у ті далекі часи підступний Правитель Лісу. Він заманював людей у хащі і відбирав статки. Одного разу хлопчина повертався із ринку, де продав останню сорочку, щоб купити хліба старенькій хворій матері. От Лісовик і напав на нього. Та парубок був відважним і відбив атаку хазяїна гір.
– Як тебе звуть? – запитав він хлопця.
– Не скажу. Як відгадаєш, забирай усе, що маю, але якщо ні, то ти віддай мені своє майно, – усміхнувся юнак.
– Гаразд, – погодився Правитель Лісу і почав розмірковувати. – Він хоробрий, умілий, сміливий, терпеливий. Якщо взяти перші літери із цих слів і скласти докупи, то вийде – ХУСТ.
–  Ні, – весело сказав парубок, але мені сподобалось це ім’я.
Розлючений володар вирвав із корінням дуба і хотів його скинути на хлопця, але юнак мав надприродною силу і перехопив дерево у повітрі та скинув на Лісівника. Ледь вибрався хазяїн цієї місцини з-поміж гілок і, налякавшись, втік в угорські степи.
Наступного дня хлопчина взяв кількох товаришів, і вони разом розшукали скарби Правителя Лісу та роздали всім краянам. З того часу люди почали називати місцевість, де це трапилось Хустом. А згодом серед лісу виросло ціле місто, оточене з усіх сторін горами. Більше ніколи злий господар не навідувався до колишніх володінь.

*Це казка, не легенда і не реальна історія.