Маки, маки, тремкі, червоні
У ласкавій долоні літа.
Тепла сонячна голка-промінь
Свій узор вишива на квітах.
Гладять стебла вітри бентежні,
Поки полем прямують пішки,
До землі небеса безмежні
Нахилити бажають трішки.
Маки, мали. Широке поле.
Як намисто, рослини дивні.
Запивають смугасті бджоли
Спеку медом п’янким опівдні.
31 травня 2015
Маленька квітка в мене у долоньці,
Не зірвана, не зрізана, не вбита,
Жива, тендітна, ніжна, гарна конче –
Яскрава пурпурова маргаритка.
Я гладжу на бутоні краплю сонця,
З рослиною хочу поговорити.
Вчу мову загадкової природи,
Якою гомонять вітри і зливи,
І річки швидкоплинні чисті води,
Й смарагдові ліси, й безмежні ниви,
Й метелики, що крутять хороводи,
Й старі горіхи, яблуні та сливи.
Маленька квітка дивиться на мене,
Тріпочуть, як крильця́та, всі листочки
Й тоненьке стебельце її зелене,
Й пелюсточок дрібнесенькі рядочки.
Роздумує вона про сокровенне,
Душею розумію її, мовчки.
4 травня 2015
Проліски прекрасні, білосніжні
Пахнуть не снігами, а весною
І до неба тягнуть руки ніжні,
Сонце їх погладжує рукою.
Не бояться холоду ні трохи,
Березень чекають з нетерпінням,
А листочки їхні, мов панчохи,
До землі прикріплені корінням.
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ