Бідна наша Україно!
Опускаюсь на коліно
І молюся щиро Богу
За добро та перемогу.
Не дружи із ворогами,
Що руйнують наші храми.
Знаю, дуже ти страждаєш,
Гірко сльози проливаєш.
Не дамо тебе образить,
Смерть хай недруга уразить!
Всіх озброїмо солдатів,
Поскликаєм депутатів.
З окупантами чужими
Обійдемся без війни ми.
Наша люба Батьківщино,
Всіх збери нас воєдино!
Забуяй мільйоном квітів,
Будь найкращою у світі!
13 травня 2014
Я люблю свою країну –
Волошкову Україну,
Золотистий лан пшеничний,
Ліс зелений фантастичний.
Батьківщино люба, мила!
Скільки крові ти пролила
За добро, за кращу долю
І за правду, і за волю!
Діти-зрадники-іуди
Забивали ніж у груди.
Ти ж терпіла та ридала,
Та синів не проклинала.
Час настав і нам повстати,
Захистити рідні хати,
Всі незгоди побороти,
Ми ж бо справжні патріоти!
Хай звеличиться держава!
Всім героям нашим слава!
Слава Україні!
Героям слава!
13 травня 2014
Чиста, ніжна, веселкова
Солов’їна наша мова.
Мова думки, мова мрії,
Мова трав і вітровіїв,
Хмари шепоту з дощами,
Слова батька, пісні мами,
Мова діда, мова внуків,
Молитовних чистих звуків,
Мова книги і розмови…
Скільки ж барв у нашій мові!
12 травня 2014
В мене мама – журналіст,
В неї є до слова хист,
Пише швидко та багато,
Йде на працю, як на свято.
Дуже любить рідний край,
Кострубатий водограй
І співати, й віршувати,
Фрази сіять, рими жати.
Неньки перший друг – блокнот,
В ньому записів п’ятсот.
Та щоб їх перечитати,
Треба добре мову знати.
12 травня 2014
У ріднім Хусті
Сади найкращі,
Всі люди – друзі,
Всі роботящі.
Весела Тиса
Щодня у полі,
Як та актриса,
Міняє ролі.
Цвітуть нарциси,
Як білий острів,
Листочки-списи
В них досить гострі.
Пташки співають,
Без нот чудово –
То розмовляють
Вони казково.
Плете з проміння
Павук світанок
А від старіння
В руїнах замок.
Дзвіниці храмів,
У нас усюди
І кожен камінь
Хустянам любий.
Будинки гарні,
Довкола чисто
І у кав’ярні
Завжди туристи.
Тут люди – браття,
Усі – родина,
Тут Закарпаття,
Тут Україна!
У нашім місті
Дуби – гіганти
Й такі барвисті
В дітей таланти!
6 травня 2014
Мій Хуст – це вулиці старі,
Хатини, вистроєні в ряд,
Руїни замку на горі,
І у городах виноград,
Нарциси білі, цілий лан,
Солодкий запах їх п’янкий,
Ранковий вітер та туман
І голос річеньки дзвінкий.
29 квітня 2014
Панда в джунглях міркувала,
Де живуть ведмеді дужі.
Мавпу, слоника питала,
Та не знали цього друзі.
Соловейко, що на зиму
Прилетів у ліс тропічний,
На траву зронив сльозину,
Бо згадав свій край етнічний.
Проспівав журливо панді,
Що могутні ці тварини
Проживають у прегарній
Легендарній Україні.
8 січня 2014
У рідному краї
Шумлять водограї,
До неба смерічки,
У хмар білі щічки.
У рідному краї
Цвiтуть молочаї,
Зірки, як родзинки,
Колиби – хатинки.
У рідному краї
Найкращі врожаї,
Трава соковита,
Дощі, мов із сита.
У рідному краї
Ще й вітер співає
Пісні солов’їні
Моїй Україні!
Я люблю, коли в наряді білому
Коси лісу – диво незбагненне.
Хоч без ліку міст у світі цілому,
Але Хуст найкращим є для мене.
Розмовляю з вербами, з озерами,
Милі серцю іскорки багаття,
Таємничі скелі із печерами,
Мальовниче славне Закарпаття.
Наша мова зветься солов’їною,
Стяг – жовтава стрічка у блакиті.
Я пишаюсь дуже Україною,
Бо усюди люди працьовиті.
Вдома зілля, вітромзаколисане
І проміння сонця гладить м’яту.
Я люблю долину із нарцисами,
Тису срібну, гори, рідну хату.
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ