– Де ти літала, горлице біла?
Чом же у серці біль затаїла?
– Ой, я кружляла понад землею,
Ніч наварила чорного клею.
Ой, оминала скверики, парки
І підправляла зачіску хмарки.
Але людина підло підбила…
Як мені жити? Світ, як могила.
– Горлице біла, нумо до хати,
Буду любити і пильнувати.
А як зміцнієш, небо покличе,
То заворкуєш ти мені тричі.
– Певно, не маю щастя і долі…
Як не померти з горя в неволі?
– Пташко рідненька, зла не бажаю,
Крильце зростеться, мчися до гаю.
Кто б мне дал собаку даром?
Быть хочу ветеринаром.
Все породы я б собрала,
Только в доме места мало…
Вдруг с кусочка пластилина
У меня выходит псина…
Будет верным другом такса!
Назову, наверно, Максом.
Уложу в постельку с песней…
Исцелю от всех болезней.
Я Пегаса хочу большого,
Полетать среди звёзд мечтаю,
Вороного хоть, хоть гнедого,
Мы б догнали с ним птичью стаю.
Я Пегаса хочу. Ну, очень!
Чтоб парить где-то над лугами,
Не была б нам помехой осень,
Солнца луч принесли бы маме.
Я Пегаса хочу! Мне надо!
На руках нас качал бы ветер!
Подошёл бы мне даже пони,
И любой даже конь на свете!
Два ведмедики гралися з шишками,
Не було у них іграшок зовсім.
Увижались листки диво-мишками,
А грибочки – шапками матросів.
Слугувала трава пишна ковдрою,
Пили сік лікувальний з криниці.
І здавалася папороть торбою,
І, звичайно же, тортом суниці.
*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація
В підводному світі повсюди дива
Танцюють із раками риби строкаті,
Там бульбашка кожна про сонце співа,
Змагаються певно молюски й лускаті.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
Мій кінь повезе у чарівну країну,
Він знає дороги до краю землі.
Та й там не забуду я рідну Вкраїну,
Бо вдома найкращі і квіти, й джемі.
Мій кінь повезе у казкову місцину
І вітер у гриві гойдатиме день.
Та я повернуся домому, в родину,
Щоб слухати мами прекрасних пісень.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
В мене є казковий слон,
З’їсть і яблуко, й лимон.
Має хобот, наче сумку
І живе він на малюнку.
З ним дерева розмовляють
Його очі щастям сяють.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
У лісі живуть казки,
у лісі легенд багато.
І вітер мої мазки
впліта в свій вінок завзято.
У лісі собор краси,
у лісі багато звірів
І чути пташок голоси,
там хмари ночують сірі.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
Добрий слонику, прийди до мене гості.
Чим тебе сьогодні пригостити?
Не тривож надворі жовту осінь,
Будеш у моїй кімнаті жити.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
Серед гір, як в казці почуваюся.
Там не так, як в місті метушливо.
Всім деревам щиро посміхаюся,
Бо природа дивна та красива.
А дзвіночки, наче сині келихи
І весь ліс здається тротуаром.
Так люблю пернатих і метеликів!
Буду, певно, я ветеринаром.
*Малюнок Іванки Сабадош, акварель
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ