Іванка Сабадош – Батьківщина

Батьківщина

Кожна пташка має пісню
І гора – свою вершину,
Річка – воду чисту прісну,
А людина – Батьківщину.

Має мову кожна раса,
Кожна нація – країну.
Маєм батька ми Тараса
І матусю – Україну.

Кожна квітка має корінь,
Кожна стежка – середину,
Жовте листя має осінь,
А людина – Батьківщину.

Має мову кожна раса,
Кожна нація – країну.
Маєм батька ми Тараса
І матусю – Україну.

Кожна зірка має форму
І пшениця – насінину,
Кожна станція – платформу,
А людина – Батьківщину.

Має мову кожна раса,
Кожна нація – країну.
Маєм батька ми Тараса
І матусю – Україну.

 

 

Іванка Сабадош – Сім кольорів


Сім кольорів

 

Дощик тихо плаче,
Всюди сльота.
Райдуга, неначе
Кладка свята.

Буря десь у серці
Здавлює гнів.
У одній веселці
Сім кольорів.

Хмара, ніби лебідь,
Лине в політ,
Коромисло в небі
Скрашує світ.

Сонце у люстерці
Між берегів.
У одній веселці
Сім кольорів.

Біля стежки скраю
Яблуні квіт.
Стрічечка із раю –
Бога заві́т.

Покажу я неньці
Диво віків,
Бо в одній веселці
Сім кольорів.

 

 

Ивана Сабадош – Пластилином рисую осень

 Пластилином рисую осень

 

Пластилином рисую осень,
Помогать даже мама рада.
Небу холодно очень-очень
Может, солнце другое надо?

Пластилином рисую горы,
На берёзах, дубах накидки,
Как избушечки – мухоморы,
А дороги лесные – нитки.

Пластилином рисую утро,
Но туманы мои цветные.
Ветер тихо поёт как будто
Мне на ухо стихи чужие.

 

 

Иванна Сабадош – Я Пегаса хочу!

Я Пегаса хочу!

Я Пегаса хочу большого,
Полетать среди звёзд мечтаю,
Вороного хоть, хоть гнедого,
Мы б догнали с ним птичью стаю.

Я Пегаса хочу. Ну, очень!
Чтоб парить где-то над лугами,
Не была б нам помехой осень,
Солнца луч принесли бы маме.

Я Пегаса хочу! Мне надо!
На руках нас качал бы ветер!
Подошёл бы мне даже пони,
И любой даже конь на свете!

Иванна Сабадош – Два медведя

Два медведя

 

Два медведя с шишками играли,
Ветер пел им песенки свои,
А деревья в небо упирались,
Облаков там толстые слои.

Не было совсем-совсем игрушек,
Правилам учила только мать,
Ели мёд они вместо ватрушек
И ручей любили догонять.

Бережно цветочки поливали,
Так хотелось сказок и чудес!
Два медведя с шишками играли
И казался им спортзалом лес.

Рисунок Иванки Сабадош “Два медведя”, пластилиновая аппликация.

Иванна Сабадош – Ночное (для мамы)


Ночное

(для мамы)
Моя мама очень любит луну

Золотая звёздочка
Просится в мой дом,
А луна, как лодочка,
В мареве ночном.

И окошко – рамочка
Словно для картин.
Сны цветные, мамочка,
Будто пластилин.

Вот бы в небо лесенку!
Облачка б лоскут!
Спой, родная, песенку,
Просто рядом будь.

Іванка Сабадош – Крила

Крила

Я пошила собі крила
Із пелюсточок ромашки,
Білі-білі, як вітрила
І пухнасті, як у пташки.

Як здійнятися до неба?
Як навчитися літати?
Може, хвостика ще треба,
Або просто щебетати?

Я пошила собі крила
Із любистку та із м’яти,
Бо до місяця-світила
Дуже хочеться помчати.

Розболілися вже п’яти
І матуся вже гукає.
Може, варто пострибати,
Бо земля не відпускає.

Я пошила собі крила
З парашутиків кульбаби…
І на спи́ні їх носила,
Та не слухають, нахаби…

Я старалася так ревно
Готувала собі шати…
Літаком лише, напевно,
Доведеться мандрувати.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилінова аплікація

 

Іванка Сабадош – Молитва

Молитва

 

Господи, завзято
Я молюсь Тобі,
Щастя дай багато
Людям на землі.
Квітів розмаїття
Пестить хай серця
Відверни жахіття,
Будь нам за Отця.

 *Малюнок Іванки Сабадош, ікона на склі, гуаш

Іванка Сабадош – Мій рідний край

Мій рідний край

Мій рідний край – це чисті ріки,
Дороги в небо через гори,
Берези, верби і горіхи,
А ще – ромашкові узори.
Мій рідний край – це Чорне море,
В ланах пшениця жовтолиця,
Музеї, парки та собори
І Київ-велетень – столиця.
Мій рідний край – старенька хата,
Що серцю, звісно, наймиліша,
Трава висока, волохата…
Тут навіть сонце найсвітліше!

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилінова аплікація

Іванка Сабадош – Ведмедики

Ведмедики

 

Два ведмедики гралися з шишками,
Не було у них іграшок зовсім.
Увижались листки диво-мишками,
А грибочки – шапками матросів.
Слугувала трава пишна ковдрою,
Пили сік лікувальний з криниці.
І здавалася папороть торбою,
І, звичайно же, тортом суниці.

 

*Малюнок Іванки Сабадош, пластилін, аплікація