З року в рік у цей же день
На даруночки чекаю
І наспівую пісень,
Миколая прославляю.
Ти прийшов у славний Хуст
Чудотворцю, тихо, по́тай.
Тож на тебе я дивлюсь –
На одежі позолота.
Грудень білий на руках
За тобою торбу носить.
Люди моляться в церквах,
Україні щастя просять.
Затихають аж вітри,
Відсуваючи хмаринку…
Диво дивне ти створи!
Запали міську ялинку!
1 січня 2015
Котик дивиться в вікно.
В жовтня є веретено,
Павутинку ним пряде
З павучками де-не-де,
Розфарбовує дубки
Жовтим пензлем залюбки
І із диким вітерцем
Мчить у гори манівцем.
Котик дивиться в вікно,
Ніби бачить там кіно.
Як і осінь, він рудий,
То веселий, то сумний.
1 листопада 2014
Рибку золотеньку дівчинка спіймала,
Від хижачки-щуки мужньо врятувала.
І забрала жити подружку до хати,
Почала про неї, як велика дбати.
Оселилась рибка в трилітровій банці,
Дівчинка кормила її хлібом вранці.
Наливала в «хату» чисту свіжу воду
І несла гуляти мовчки на природу.
Та одного разу рибка обізвалась:
-Ти мені створити свято намагалась,
А тепер послухай, затамуй дихання,
Виконати можу будь-яке бажання.
Загадай, що хочеш. Люба, жду указу,
Та як все здійсниться, я помру одразу.
Заволало гучно злякане дівчатко,
Мало серце добре, наче янголятко:
-Що ти кажеш?! Зовсім… не хочу нічого,
Будь зі мною поруч, біля ліжка мого.
Просто плавай тихо у воді, будь ласка,
Бо життя, рідненька, це – найбільше щастя!
Зрозуміла рибка прямоту дитячу,
Подруги людської простодушну вдачу.
Усміхнулась ніжно, підстрибнула вправно
І хвостом блискучим помахала плавно.
-Що ж, із цього часу, як і ти хотіла,
Будем нерозлучні, – враз прошепотіла…
Рибка золотенька щодоби, щоднини
Дівчинці сюрпризи клала до корзини.
І зажили довго приятельки щирі
В злагоді, достатку, радості та мирі.
15 липня 2014
*Малюнок Іванки Сабадош “Рибка”, полотно, акрилові фарби
Для тьоті Марусі
Любить козлик дуже літо,
Все ж довкола розмаїто:
Різнобарвні в полі квіти,
На веселці – самоцвіти!
Ріг у козлика немає,
Та він вітер зупиняє,
Щось розказує криниці
І пухнастій білій киці.
Козлик слухає хазяйку,
П’є росу духмяну зранку,
Є у нього свій майданчик,
Де ганяє вправно м’ячик.
8 червня 2014
Бідна наша Україно!
Опускаюсь на коліно
І молюся щиро Богу
За добро та перемогу.
Не дружи із ворогами,
Що руйнують наші храми.
Знаю, дуже ти страждаєш,
Гірко сльози проливаєш.
Не дамо тебе образить,
Смерть хай недруга уразить!
Всіх озброїмо солдатів,
Поскликаєм депутатів.
З окупантами чужими
Обійдемся без війни ми.
Наша люба Батьківщино,
Всіх збери нас воєдино!
Забуяй мільйоном квітів,
Будь найкращою у світі!
13 травня 2014
Я люблю свою країну –
Волошкову Україну,
Золотистий лан пшеничний,
Ліс зелений фантастичний.
Батьківщино люба, мила!
Скільки крові ти пролила
За добро, за кращу долю
І за правду, і за волю!
Діти-зрадники-іуди
Забивали ніж у груди.
Ти ж терпіла та ридала,
Та синів не проклинала.
Час настав і нам повстати,
Захистити рідні хати,
Всі незгоди побороти,
Ми ж бо справжні патріоти!
Хай звеличиться держава!
Всім героям нашим слава!
Слава Україні!
Героям слава!
13 травня 2014
Чиста, ніжна, веселкова
Солов’їна наша мова.
Мова думки, мова мрії,
Мова трав і вітровіїв,
Хмари шепоту з дощами,
Слова батька, пісні мами,
Мова діда, мова внуків,
Молитовних чистих звуків,
Мова книги і розмови…
Скільки ж барв у нашій мові!
12 травня 2014
В мене мама – журналіст,
В неї є до слова хист,
Пише швидко та багато,
Йде на працю, як на свято.
Дуже любить рідний край,
Кострубатий водограй
І співати, й віршувати,
Фрази сіять, рими жати.
Неньки перший друг – блокнот,
В ньому записів п’ятсот.
Та щоб їх перечитати,
Треба добре мову знати.
12 травня 2014
Для Миколи Ведмедері
Танцює на маках,
Співає в польоті.
Маленька комаха
Щодня у роботі –
Панна Бджілка!
Голівка пухнаста,
Багата уява,
Одежа смугаста
У неї, яскрава,
Наче зірка!
Радіє струмочку
І зелені м’ятній,
Живе у садочку,
У хаті ошатній –
Панна Бджілка.
В корзину складає
Нектар ароматний,
До неї гукає
Вітрисько огрядний –
Дуже дзвінко!
Жуки – її друзі,
Метелики літні.
Найкраща у лузі,
Найліпша у світі
Панна Бджілка!
На кухні казковій
У неї в пакунках
Напої медові.
Вона же чаклунка,
Чародійка!
10 травня 2014
Панда в джунглях міркувала,
Де живуть ведмеді дужі.
Мавпу, слоника питала,
Та не знали цього друзі.
Соловейко, що на зиму
Прилетів у ліс тропічний,
На траву зронив сльозину,
Бо згадав свій край етнічний.
Проспівав журливо панді,
Що могутні ці тварини
Проживають у прегарній
Легендарній Україні.
8 січня 2014
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ