У зими щедрот багато,
Що не день у хаті свято!
Ось ялинка у кімнаті
У яскравім пишнім платті,
А на ній свічки та зорі
І скляні, і непрозорі…
На підлозі подарунки –
Для усіх-усіх пакунки!
Що у них, на жаль, не знаю.
Дуже Новий рік чекаю!
Діду Морозе, чому забарився
В темному лісі, ялин там багато?
Я заспіваю, щоб ти зголосився,
Діти чекають тебе всі на свято.
Діду Морозе, зламалися сани?
Чи занесло сніговієм дорогу?
Тут непокояться Маші, Оксани
І не приховують Саші тривогу.
Діду Морозе!
Ура! Ти з’явився!
Ось і Снігуронька! Нам веселіше!
Діду Морозе!
Присядь. Ти втомився!
Дай подаруночок! Нумо, скоріше!
Зимонько, зимо! Прекрасна і чиста!
В білій одежі приходиш у місто.
Хай замерзає глибокая річка,
Дітям рум’янці малюєш на щічках.
Снігом пухнастим дороги вкриваєш
Зимонько, зимо! Ти з вітром співаєш.
Я ялинку наряджаю,
Їй пісні свої співаю.
На красуні, мов троянди,
Дощик, вогники-гірлянди.
Кульку вішаю на гілку
І зоринку на верхівку.
Ось цукерка, намистинка…
Як царівнонька, ялинка!
Скоро, дети, Новый год,
Он с подарками идёт.
Жду большое торжество
И, конечно, Рождество.
В доме ёлка и шары,
Много-много мишуры,
В мандаринах весь поднос.
Будет праздник, Дед Мороз!
Мир, как будто из песка!
Я леплю снеговика.
Вот уже овал для тела,
Ком большой качаю смело!
Голова, как смайлик круглый,
Из морковки – нос набухлый,
Рот – монеты, только решки,
Глазки – вкусные орешки
Ручки – палочка, метёлка.
Хорошо, что рядом ёлка!
Де жили маленькі динозаврики?
Серед жита, проса, або м’яти?
Може, мушлю мали, наче равлики,
І у неї йшли ночами спати.
Що же їли добрі динозаврики?
Чи дружили з ними антилопи?
Бавились із ким у нетрях Африки,
Азії, Америки, Європи…
Де літали милі динозаврики?
Над гаями, ріками, лісами?
Чи у вирій, начебто журавлики,
Мандрували прудко небесами?
Ви були такими, динозаврики,
Наче літаки в аеродромі!!!
Ваші очі світлі, як ліхтарики,
Я малюю фарбами в альбомі.
*Малюнок Іванки Сабадош “Динозаври”, акварель
Рідний Київ – моя столиця,
Рідна-рідна земля свята.
Тут народних легенд скарбниця,
Гімн співають самі вуста.
Рідний Київ – моя держава!
Миле все, гомонить Дніпро…
України геройська слава
І у душах людей добро.
Рідний Київ – колиска мови,
Починається в нім наш рід.
Тут найвищі усі будови,
Яскравішим здається світ.
Кошка поймала мышку
В комнате, под диваном
И за мячом вприпрыжку
Бегали вместе, рядом.
Кошка кормила мышку
Хлебом, печеньем, сыром,
Угощала малышку
Кексом, филе, инжиром.
Кошка любила мышку,
Не обижала вовсе,
Ей подарила книжку,
Прокатила на мопсе.
Трапилась біда
У метелика:
Він зламав крило
Біля скверика.
Небо почало
Дощем плакати,
Вітерець стогнав
Поміж маками.
А метелик ліг
Землі в ліжечко.
Відчувало біль
Навіть літечко.
Та хлопчина біг
За веселкою,
Заліпив крило
Він наклейкою.
І метелик знов
Диво-феєю
Закружляв собі
Над алеєю.
© 2025 Іванка Сабадош. Мій світ