Іванна Сабадош – Золота рибка

15.07.2014 10:27

Золота рибка (віршована казка)

 

Рибку золотеньку дівчинка спіймала,

Від хижачки-щуки мужньо врятувала.

 

І забрала жити подружку до хати,

Почала про неї, як велика дбати.

 

Оселилась рибка в трилітровій банці,

Дівчинка кормила її хлібом вранці.

 

Наливала в «хату» чисту свіжу воду

І несла гуляти мовчки на природу.

 

Та одного разу рибка обізвалась:

-Ти мені створити свято намагалась,

 

А тепер послухай, затамуй дихання,

Виконати можу будь-яке бажання.

 

Загадай, що хочеш. Люба, жду указу,

Та як все здійсниться, я помру одразу.

 

Заволало гучно злякане дівчатко,

Мало серце добре, наче янголятко:

 

-Що ти кажеш?! Зовсім… не хочу нічого,

Будь зі мною поруч, біля ліжка мого.

 

Просто плавай тихо у воді, будь ласка,

Бо життя, рідненька, це – найбільше щастя!

 

Зрозуміла рибка прямоту дитячу,

Подруги людської простодушну вдачу.

 

Усміхнулась ніжно, підстрибнула вправно

І хвостом блискучим помахала плавно.

 

-Що ж, із цього часу, як і ти хотіла,

Будем нерозлучні, – враз прошепотіла…

 

Рибка золотенька щодоби, щоднини

Дівчинці сюрпризи клала до корзини.

 

І зажили довго приятельки щирі

В злагоді, достатку, радості та мирі.

 

15 липня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

*Малюнок Іванки Сабадош “Рибка”, полотно, акрилові фарби

Categories: Мої вірші and Мої творчі роботи. Tags: вірші, казки, казки про тварин, мої вірші, and роботи. No Comments on Іванна Сабадош – Золота рибка

Іванна Сабадош – Шевченкова наука

15.07.2014 08:01

Шевченкова наука

Не хотів Андрійко вчитися. Одні двійки в нього були у щоденнику. Сердились батьки, сварились дідусь із бабусею, та не любив хлопчик ходити до школи, не вчив уроків, не виконував домашніх завдань.

Одного разу заснув Андрійко і приснилось йому, що гуляє він серед широкого степу. Легкокрилий вітер погойдував жита, бавився з волошками. Пройшовся босоніж хлопець серед трав і вмить побачив неподалік овець із чабаном. Парубок у подертій сорочечці та в солом’яному брилі був приблизно одного віку з ним.

-Хто ти? – спитав хлопець?

-Я – Тарас, – відповів незнайомець.

-А що то в тебе за папірці? – поцікавився Андрійко.

-Малюнки і вірші, – відповів пастушок. – У нас народ неписьменний, я самотужки вивчився грамоти, дуже хочу до школи, та грошей немає. Кому ж сирота потрібен…

-Як? – здивувався Андрій. Ти мрієш про науку, але не маєш можливості навчатись… У мене ж усе навпаки…

І заспівав Тарас мелодійну пісню про важку долю. Шкода стало Андрійкові хлопця, аж просльозився він, слухаючи нового знайомого.

Прокинувся вранці школяр із твердим наміром змінитися. Почав він із того часу вчитись, працювати над собою, поглиблювати знання.

Минуло багато років. Виріс хлопець і став відомим письменником. Часто на зустрічах із читачами розказував він дітям про свій чудернацький сон і розмову з Шевченком.

 

15 липня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Categories: Моя проза. Tags: казки, Україна, and школа. No Comments on Іванна Сабадош – Шевченкова наука

Іванна Сабадош – Пташина історія

15.07.2014 07:24

Пташина історія

Жила в одному лісі родина солов’їв. Хоч птахи були дуже добрими, та не любили їх інші пернаті. Справа в тому, що підступна зозуля підкинула солов’їсі в гніздечко власне яйце і крім двох своїх малюків птаха висиділа й зозуленя. Не розуміли пернаті що то за диво-маля в солов’їному гнізді і глузували з пари. А найбільше знущалася зозуля, хоч і знала, що то її дитина.

Одного разу до лісу прийшли мисливці. Хотіли вони вполювати кілька диких качок та куріпок. Випустили собак, а самі зачаїлись у кущах. Чотирилапі взяли слід фазана. Кричав бідний птах, кликав на поміч, але інші лісові мешканці поховались і навіть дзьобів не висовували з помешкань. Пошкодував соловей нещасного сусіда і вирішив відволікти увагу мисливців. Почав він співати, щоб собаки кинулись навздогін. Угледіли люди птаха і гайда до нього. Але не потрібен їм був соловей. Тож почали вони захоплено спостерігали за мужнім пернатим і слухати його мелодійну пісню. Один із мисливців угледів солов’їне гніздо і маму-птаху, яка власним тілом накривала трьох крихітних дітей. Наблизились до неї й зачаровано вигукнули:

-Ой, та вона ж не тільки своє пташа захищає, у неї зозуленя в гніздечку. Безтурботна ж зозуля ховається в гаї і навіть серце не йокне, що її кровинку можуть убити.

Розвернулись мисливці і пішли додому. Чули всі пернаті їхню розмову і зрозуміли, що то за чудернацьке пташенятко у солов’їному гнізді. Більше ніколи не дражнили вони відважну родину, полюбили пернатих за доброту. А зозулю з того часу більше ніхто не хотів бачити в лісі.

Ось і кричить вона все літо: «Ку-ку», ніби грається з птахами у піжмурки і таємно спостерігає за дбайливими солов’їними сім’ями.

 

15 липня 2014

© Copyright Ivanna Sabadosh 2014

Categories: Мої творчі роботи and Моя проза. Tags: казки and казки про тварин. No Comments on Іванна Сабадош – Пташина історія