Човен
Срібний човен вода колише,
То імлою пливе півмісяць,
А зірки, як лампади, світять
І у травах дрімає тиша.
Тільки вітер крилом незримим
Розганяє хмарки над гаєм
І просторами десь нічними
Весла, наче рибак, шукає.
31 травня 2015
Срібний човен вода колише,
То імлою пливе півмісяць,
А зірки, як лампади, світять
І у травах дрімає тиша.
Тільки вітер крилом незримим
Розганяє хмарки над гаєм
І просторами десь нічними
Весла, наче рибак, шукає.
31 травня 2015
Маки, маки, тремкі, червоні
У ласкавій долоні літа.
Тепла сонячна голка-промінь
Свій узор вишива на квітах.
Гладять стебла вітри бентежні,
Поки полем прямують пішки,
До землі небеса безмежні
Нахилити бажають трішки.
Маки, мали. Широке поле.
Як намисто, рослини дивні.
Запивають смугасті бджоли
Спеку медом п’янким опівдні.
31 травня 2015
акровірш
Я_ радію полям квітучим,
Л_егкокрилим вітрам ласкавим,
Ю_ним зовсім пташкам співучим,
Б_ілкам русим, прудким і жвавим,
Л_абіринтам лісів дрімучих,
Ю_рбам навіть комах яскравих.
Л_ітні пахощі – ніби ліки,
І_деальна в чорниць засмага,
Т_рави ваблять, бурхливі ріки.
О_криляє мене наснага.
Маленька квітка в мене у долоньці,
Не зірвана, не зрізана, не вбита,
Жива, тендітна, ніжна, гарна конче –
Яскрава пурпурова маргаритка.
Я гладжу на бутоні краплю сонця,
З рослиною хочу поговорити.
Вчу мову загадкової природи,
Якою гомонять вітри і зливи,
І річки швидкоплинні чисті води,
Й смарагдові ліси, й безмежні ниви,
Й метелики, що крутять хороводи,
Й старі горіхи, яблуні та сливи.
Маленька квітка дивиться на мене,
Тріпочуть, як крильця́та, всі листочки
Й тоненьке стебельце її зелене,
Й пелюсточок дрібнесенькі рядочки.
Роздумує вона про сокровенне,
Душею розумію її, мовчки.
4 травня 2015