Синій кінь у синім полі.
Хто не любить жить на волі?
Сині трави, сині квіти
Тріпотять у синім світі.
Синє сонце в небі синім,
Кучеряві хмари – сині,
І дрібненький дощ синіє,
Омиває сині мрії.
Синій кінь у синім морі,
Сині хвилі тчуть узори.
Синіх барв я не шкодую,
Синім землю всю фарбую.
28 березня 2015
До Великодня природа
оживає,
Сіє-сіє, посіває
вітер квіти,
Кожна пташечка співає
вкупі з гаєм.
Як же диву, як же святу
не радіти!
До Великодня у хаті
прибираю,
Дивні писанки малюю
Самотужки –
На одній маленька частка
небокраю
А на іншій гори, доли –
різні смужки.
До Великодня в роботі
вся родина:
Буде паска і красива,
і смачненька,
І складе добро у кошик
рідна ненька,
І помолиться до Бога
Україна!
28 березня 2015
У весни загадкові очі,
У волоссі – зелена стрічка,
Їй про небо шепоче річка,
А за нею – птахи співочі.
У весни працьовиті руки,
Прикрашає квітками гори,
Вишиває на них узори,
Обробляє поля і луки.
У весни перемінна вдача:
То сміється промінням сонця,
То із хмарки, як із віконця,
Проливними дощами плаче.
У весни дивовижна врода,
Переповнює світ коханням,
Зігріває сади диханням
І радіє уся природа.
28 березня 2015
акровірш
П_ернатий у небо пірнає,
Т_анцює в повітрі з вітрами,
А_ серцем говорить із гаєм,
Х_марки́ розганяє думками.
27 березня 2015
акровірш
В_олога хмарі у торбинці,
О_днак із неї витікає,
Д_звенить дощинка на травинці,
А_ річка весело співає.
27 березня 2015
акровірш
В_олошки квітнуть серед гаю,
Е_легію вітри складають,
С_иніють потічки тремтливі,
Н_а травах роси полохливі,
А_ в небо солов’ї пірнають.
18 березня 2015
Котик дивиться в вікно.
В жовтня є веретено,
Павутинку ним пряде
З павучками де-не-де,
Розфарбовує дубки
Жовтим пензлем залюбки
І із диким вітерцем
Мчить у гори манівцем.
Котик дивиться в вікно,
Ніби бачить там кіно.
Як і осінь, він рудий,
То веселий, то сумний.
1 листопада 2014
Для тьоті Марусі
Любить козлик дуже літо,
Все ж довкола розмаїто:
Різнобарвні в полі квіти,
На веселці – самоцвіти!
Ріг у козлика немає,
Та він вітер зупиняє,
Щось розказує криниці
І пухнастій білій киці.
Козлик слухає хазяйку,
П’є росу духмяну зранку,
Є у нього свій майданчик,
Де ганяє вправно м’ячик.
8 червня 2014
Мій Хуст – це вулиці старі,
Хатини, вистроєні в ряд,
Руїни замку на горі,
І у городах виноград,
Нарциси білі, цілий лан,
Солодкий запах їх п’янкий,
Ранковий вітер та туман
І голос річеньки дзвінкий.
29 квітня 2014
Ліс – неначе дивний храм,
Там кобила із лошам
Усміхаються весні,
Вітру слухають пісні.
Вся природа ожива,
Пахне свіжістю трава.
Тільки місяць у журбі
Гладить бруньку на вербі.
Довгий мокрий язичок
Висуває потічок.
Ну а коні між зірок
Виглядають ластівок.
18 березня 2014
Пластилінова аплікація “Коники”
© 2024 Іванка Сабадош. Мій світ