Човен
Срібний човен вода колише,
То імлою пливе півмісяць,
А зірки, як лампади, світять
І у травах дрімає тиша.
Тільки вітер крилом незримим
Розганяє хмарки над гаєм
І просторами десь нічними
Весла, наче рибак, шукає.
31 травня 2015
Іванка Сабадош – Човен
31.05.2015 08:07
Іванка Сабадош – Маки
31.05.2015 08:05
Маки
Маки, маки, тремкі, червоні
У ласкавій долоні літа.
Тепла сонячна голка-промінь
Свій узор вишива на квітах.
Гладять стебла вітри бентежні,
Поки полем прямують пішки,
До землі небеса безмежні
Нахилити бажають трішки.
Маки, мали. Широке поле.
Як намисто, рослини дивні.
Запивають смугасті бджоли
Спеку медом п’янким опівдні.
31 травня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Кобзарю
24.05.2015 13:30
Кобзарю
Ти прославляв державу рідну,
Степів красу, гаїв принади,
Вдову стару, сирітку бідну,
Плекав у серці слово правди.
Пером торкався небозводу,
Щоб дати пісні білі крила.
Любов безмежна до народу,
Немов криниця, не міліла.
Вчив мудро, мужньо українців
Самоповаги, сили духу,
Не зачинити ж у темниці
Ні вірш, ні мрію, ані думку.
Страждав, томився, рвав окови
Зла, фальші, владних забаганок,
А велич і могутність мови
Нащадкам передав у спадок.
24 травня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Перлинка
27.04.2015 20:21
Перлинка
З моря хвиля виносить мушлю,
Заглянути у неї мушу.
У долоню кладу дбайливо
Загадкове кулясте диво.
Ой, перлинко моя, перлинко,
Ти русалки дрібна сльозинка,
Найпрекрасніша в світі всьому.
Заберу я тебе додому.
Наче місяць небесний повний,
Мій малий камінець коштовний.
Буде з тебе мені намисто
Перламутрове і сріблисте.
Ой, перлинко моя, перлинко,
Загадкова ти насінинка.
Посаджу я тебе у вазу,
Ніжна квітка зросте одразу.
27 квітня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Небо
28.03.2015 11:56
Небо
акровірш
Н_ескінчена безмежна стеля,
Е_лектричні на ній лампади,
Б_родить вітер у хмарах-скелях,
О_глядають птахи левади.
28 березня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Кошенятко
28.03.2015 11:41
Кошенятко
Кошенятко біле і пухнасте,
Мов клубок із нитками м’якими.
Зі стільця боїться трохи впасти,
Дивиться очима крижаними.
Плаче тихо з братиком маленьким,
Кличе крізь відчинене віконце
Вітерець із крилами гладкими,
Й навіть із небес безмовне сонце.
Та приходить раптом господиня,
Має серце щире, небайдуже.
Ось її корзина темно-синя.
В ній малечі буде добре дуже.
28 березня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Коза
28.03.2015 11:23
Коза
Танцювала коза
Серед поля,
Загравала із нею
Тополя,
Шепотів їй про гори
Вітрисько,
Дивувався лиш тільки
Зайчисько.
Танцювала коза,
Тупцювала,
Квітів плечі тендітні
Топтала,
І стогнала зелена
Травичка,
І здригалась нервово
Криничка.
Танцювала коза,
Ніби панна,
Їй здавалося, що
Бездоганно,
Та насправді незграбно,
Невміло.
Зайчик правду сказав
Козі сміло.
28 березня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Синє
28.03.2015 11:10
Синє
Синій кінь у синім полі.
Хто не любить жить на волі?
Сині трави, сині квіти
Тріпотять у синім світі.
Синє сонце в небі синім,
Кучеряві хмари – сині,
І дрібненький дощ синіє,
Омиває сині мрії.
Синій кінь у синім морі,
Сині хвилі тчуть узори.
Синіх барв я не шкодую,
Синім землю всю фарбую.
28 березня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Весна
18.03.2015 19:22
Весна
акровірш
В_олошки квітнуть серед гаю,
Е_легію вітри складають,
С_иніють потічки тремтливі,
Н_а травах роси полохливі,
А_ в небо солов’ї пірнають.
18 березня 2015
© Copyright Ivanna Sabadosh 2015
Іванка Сабадош – Нарцис і Тиса
01.03.2015 15:14
Нарцис і Тиса
З Нарцисом Тиса обнялась
У теплий день весняний,
В коханні вічнім поклялась,
Бо вабив квіт духмяний.
Легенько гладила ріка
Біленькі пелюсточки.
Неслась мелодія дзвінка,
Стояв же красень мовчки.
Водицю розглядав Нарцис.
Сміявся гордо травень.
Стебло рослинки, наче спис –
Впиралося у трави.
Лице мав гарне, молоде,
І вуса золотисті,
А на листочках де-не-де
З росиночок намисто.
Ураз у дзеркалі старім
Нарцис себе побачив…
Неначе з неба вдарив грім!
В водоймі зірка наче!
Фатальна пристрасть у душі
Заграла, закипіла.
Немов порізали ножі
Усе тендітне тіло.
Вродливець дуже затужив,
А Тиса розгнівилась,
Чекала же реальних див,
Та мрії не здійснились.
Махнула хвилькою вона
Й ураз зі сліз прозорих
В полях розки́дала весна
Нарцисів ціле море.
Ріка, що збігла з синіх гір,
Нарцис поцілувала.
Не розлюбила до цих пір,
Хоч доля не з’єднала.
1 березня 2015
